Якщо відкинути дрібниці та зосередити увагу лише на історичній ролі Володимира Зеленського, то головна претензія до нього, як до президента, полягає в тому, що через його некомпетентність та корупцію Україна виявилася не готовою до війни. І це вплинуло на рішення Путіна розпочати вторгнення.
Сам Зеленський, мабуть, також розуміє, що йому колись все ж доведеться відповідати за жахливі наслідки своєї бездіяльності. Якщо не в залі суду, то на сторінках шкільних підручників з історії. Щоб цього уникнути, команда президента активно міфологізує його роль у подіях напередодні та в перші місяці війни. Внутрішня аудиторія сприймає ці розповіді досить прохолодно, оскільки українці добре обізнані про ситуацію. Але на Заході Зеленському все ще вдається виставляти себе героєм війни. Для цього використовують не лише маніпуляцію фактами, а й відверту брехню.
Наприклад, у жовтні 2023 року в інтерв’ю британській газеті The Sun Володимир Зеленський розповів, що він “пережив, принаймні, п’ять замахів на своє життя”. Дуже цікава заява, враховуючи, що за півтора року до цього, у березні 2022 року, радник голови Офісу президента Михайло Подоляк в інтерв’ю “Українській правді” заявив, що Зеленський пережив вже більше десяти спроб замахів на своє життя. Однак, ніхто так і не знає деталей цих замахів, і ніхто не бачив затриманих або вбитих кілерів.
Насправді замахів на життя Зеленського не було. Принаймні, в тому вигляді, як вони відбуваються час від часу на лідерів різних країн світу. Була лише інформація, що в перші дні війни в Київську область заїхала група російських та чеченських спецпризначенців, які отримали наказ захопити урядовий квартал у Києві та вбити (або затримати) президента Зеленського.
Цю групу активно шукали, українське військове командування навіть публічно зверталося до громадян повідомляти про колону військових автомобілів з намальованою літерою V. Тоді всі з якоїсь причини вважали, що регулярна російська армія використовує на своїй техніці літеру Z, а російські спецпризначенці відрізняються від них маркуванням V. Пізніше з’ясувалося, що це не так. За словами військового експерта та засновника Conflict Intelligence Team Руслана Левієва, літера Z на військовій техніці означає Західний (Западный) військовий округ Росії, а V – Східний (Восточный) військовий округ.
Оскільки штурм урядового кварталу неможливий, принаймні, без часткового оточення Києва, то цю групу ніхто на вулицях столиці так і не побачив. Пізніше з’явилася інформація, що військова колона, яка їхала захоплювати урядовий квартал, була знищена десь у Київській області, але деталі про цей епізод досі невідомі.
Так чи інакше, але до Києва російські війська не дійшли. Три резонансних випадки, коли в столиці нібито бачили російських диверсантів, насправді були так званим “дружнім вогнем” між українськими військовими. Перший такий випадок стався 25 лютого в районі Оболонь, коли місцеві жителі повідомили, що бачать бронетехніку з переодягненими в українську форму російськими солдатами, які намагаються прорватися в центр Києва. Як з’ясувалося пізніше, це був український підрозділ. На жаль, через це непорозуміння загинуло кілька військових.
Ще один випадок дружнього вогню стався вночі 26 лютого, коли біля станції метро “Берестейська” український підрозділ помилково прийняли за диверсантів. Було розстріляно два автомобілі з 8-ма військовослужбовцями 101-ї бригади. Розстріл спочатку назвали “боєм” і “знищенням диверсійної групи”. Через кілька місяців військове командування визнало трагічну помилку.
І нарешті, третій випадок випадкової перестрілки через відсутність координації між українськими військовими стався ввечері 26 лютого біля Повітрофлотського мосту, за 200 метрів від будівлі Міністерства оборони. Під час цього інциденту загинув один військовослужбовець ЗСУ – Михайло Дягілєв. Після цього трагічного випадку ніякої інформації про бої в Києві не надходило.
Чи був Володимир Зеленський проінформований про те, що замість знищення російських диверсантів у Києві українські військові помилково стріляли один в одного? Ймовірно, так. Принаймні, його помічники і голова Офісу президента мали б знати про це. Тим не менш, Зеленський з задоволенням годував західних журналістів страшилками про те, як його намагалися вбити.
Читаючи публікації Саймона Шустера, який не так давно написав книгу про українського президента після неодноразових спілкувань з Зеленським та людьми з його оточення, не покидає враження, що тобі пропонують коктейль із брехні, маніпуляцій та самолюбування. Як мінімум, у тій частині, яка стосується “героїзму” президента. Чого варті тільки такі цитати зі статті Шустера у TIME від 28 квітня 2022 року:
“Військові повідомили Зеленському, що російські ударні групи висадилися у Києві з парашутом, щоб вбити або захопити його та його родину…”
“З настанням ночі у той перший вечір навколо урядового кварталу спалахнули перестрілки…”
“За його словами, російські війська зробили дві спроби штурмувати комплекс…”
Усі ці цитати є брехнею, яку охоче розповідали американцю в Офісі президента. Далі, без необхідної перевірки фактів, вони почали свій шлях по світу, намагаючись сформувати у західних читачів спотворене уявлення про головного героя.
У публікаціях Шустера Зеленського намагаються показати світу як втомленого батька нації, який час від часу ділиться з оточуючими глибокими фразами: “Мені потрібні боєприпаси, а не поїздка”, “Я постарів від усієї цієї мудрості, якої ніколи не хотів” та “Жахи змушують нас закривати очі”. Майстерність спічрайтера президента заслуговує на повагу, безперечно. Але повірити в те, що Володимир Зеленський є сучасною реінкарнацією Махатми Ганді, може тільки дуже наївна людина.
Українці давно знають, з ким вони мають справу. Тим не менше, деякі деталі з книги та статей Саймона Шустера справді цікаві. Хоча б тому, що вони ще раз нагадують, що перед нами випадкова людина − актор, якого попросили зіграти роль політика. У перші дні війни, коли військові своїми життями, героїзмом та вкрай обмеженою кількістю зброї рятували країну від загибелі, переляканий Зеленський перебував у підземному бункері, витрачаючи час на перегляд голлівудських фільмів, фітнес, гру в пінг-понг та дегустацію вин. Кілька разів на день він записував відео для соцмереж і телебачення, а вночі виходив подихати свіжим повітрям. Найбільше президент тоді скаржився на брак сонячного світла та свіжого повітря.
Слід визнати, що в перший рік війни героїчний образ Зеленського на Заході сприймався за чисту монету. Симпатії американців і європейців були на стороні всіх українців, у тому числі їхнього президента. Тим більше що Зеленський майстерно грав свою роль, а його тексти були написані з урахуванням особливостей цільової аудиторії. Перед членами Конгресу США він згадував Рузвельта, у Бундестазі наводив порівняння з Берлінським повітряним мостом, а в британському парламенті цитував Шекспіра.
Але війна тривала, і з України все частіше надходила інформація про корупційні скандали, пов’язані з крадіжкою грошей, які Захід передавав для фінансової підтримки українського бюджету. І якщо прості громадяни особливо не вникали в деталі корупції в чужій країні, то політики чудово розуміли, що основними бенефіціарами розкрадань західної допомоги були люди з оточення Зеленського.
У 2023 році ефективність промов Зеленського знизилася настільки, що йому навіть відмовили в виступі в Конгресі США, а значна частина республіканців з лояльних до України перетворилася на головних противників надання їй допомоги.
>>> 55. У Зеленського з’явилася нова проблема – генерал Залужний