Здавалося б, після початку повномасштабного вторгнення оточення Зеленського мало б відмовитися від сумнівних схем розподілу бюджетних коштів. Однак ні введення воєнного стану, ні навіть істотне скорочення податкових надходжень їх не зупинили.
Перевірена схема крадіжки бюджетних коштів — на ремонті доріг, нікуди не зникла. Навіть у перші місяці війни, коли вирішувалася доля країни, а окупанти стояли під Києвом, уряд своєчасно виділяв гроші приватним будівельним компаніям. У 2022 році на дороги витратили 95 млрд гривень (приблизно 2,5 млрд доларів).
Без сумніву, ремонт доріг у країні необхідний. Питання викликає лише те, що у зв’язку з введенням воєнного стану підрядників почали обирати за прямим договором, без проведення відкритого тендеру. Кошторис проекту не публікувався — також у зв’язку з воєнним станом. В українських реаліях це дуже часто призводило до корупції, і, відповідно, до втрат державного бюджету. В багатьох випадках у документацію проекту включали будівельні матеріали за значно завищеними цінами. Те, що на ремонт доріг виділяли кошти на тлі кривавих боїв у різних частинах країни, коли українська армія гостро потребувала боєприпасів, — це вже інше питання.
Як не дивно, але війна розширила можливості для корупції. Окупація Маріуполя з його металургійними заводами, проблеми з експортом товарів через чорноморські порти та вимушена еміграція кількох мільйонів громадян дуже негативно вплинули на податкові надходження. Але втрати бюджету майже повністю компенсували союзники України. США, Канада, Німеччина, Великобританія, Японія та інші країни почали виділяти не лише військову, але й фінансову допомогу. Це врятувало українську економіку та дозволило закрити дефіцит державного бюджету навіть в умовах багаторазового збільшення бюджету Міністерства оборони.
Нова схема крадіжки державних коштів була пов’язана з військовими закупівлями. Різке збільшення чисельності Збройних сил України вимагало постачання великих обсягів різних товарів: від продуктів харчування до одягу, палива та боєприпасів. За словами Дани Ярової, члена Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони, масштабні крадіжки безпосередньо пов’язані з постановою уряду від 28 лютого 2022 року, яка спростила процедури закупівель для оборонного відомства. Згідно з цією постановою, яка діяла до літа 2023 року, усі закупівлі, раніше проведені через відкриті тендери, перейшли на прямі договори.
Довгий час українське суспільство лише підозрювало, що в оборонному відомстві можливі великі крадіжки на закупівлях. Але в січні 2023 року журналіст “Дзеркала тижня” Юрій Ніколов звинуватив керівництво Міністерства оборони в масштабних зловживаннях, спираючись вже на конкретні факти. Він опублікував документи, що свідчать про те, що для армії закуповували курячі яйця по 17 грн за штуку, тоді як роздрібна ціна в магазинах становила 6-7 грн за штуку, а оптова — 4-5 грн. Картоплю замовили по 22 грн за кілограм, хоча роздрібна ціна в магазинах не перевищувала 8-9 грн.
Новина про курячі яйця обурила українських користувачів соцмереж. Якщо в цінах на військове обладнання мало хто розбирався, то скільки коштують яйця в магазинах, знав кожен. І що найголовніше, суспільство нарешті почало здогадуватися, що масштаби корупції в Міноборони обчислюються в мільярдах і не обмежуються лише курячими яйцями.
Міністр оборони Олексій Резніков відреагував на скандал, відкинувши будь-які звинувачення в корупції. При цьому він зробив це дуже дивно. За його словами, журналісти неправильно все зрозуміли, і висока ціна на яйця пояснюється тим, що 170 гривень — це ціна не за 10 штук, як продають в магазинах, а за кілограм яєць. Крім того, журналісти не врахували доставку.
Виправдання Резнікова лише додали масла в огонь. Його швидко спіймали на брехні. Тендерна документація підтвердила, що в ній вказана ціна за 10 яєць, адже в Україні яйця ніколи не продавали кілограмами. Результатом цього скандалу стало те, що журналісти, опозиційні політики та Національне антикорупційне бюро почали ретельніше вивчати, як Міністерство оборони витрачає гроші.
Обсяги виділених коштів були дуже великі. Бюджет Міноборони у 2022-2023 роках становив приблизно половину всього державного бюджету і майже повністю покривався за рахунок західної фінансової допомоги.
Аудит, проведений в січні 2023 року, через два тижні після публікації статті про ціну курячих яєць, показав, що Міністерство оборони виділило більше 13 мільярдів гривень (370 млн доларів) на закупівлю продуктів для військовослужбовців за цінами в два-три рази дорожче, ніж у магазинах Києва. І це були лише продукти харчування для деяких військових частин у тилу. Далі почали відкриватися факти закупівлі за завищеними цінами військової форми та бронежилетів у перші місяці війни. Товарознавча експертиза показала, що ціна в 43 тисячі грн за бронежилет 4-го класу за курсом 29 грн/долар була в рази більшою за тодішні ціни.
Щоб задовольнити спрагу суспільства до справедливості, 2 лютого 2023 року був заарештований заступник міністра оборони В’ячеслав Шаповалов і керівник департаменту закупівель Богдан Хмельницький. Станом на липень 2024 року Шаповалов досі перебуває в слідчому ізоляторі та готується до суду. Хмельницького випустили на волю.
На думку Дани Ярової, скандал з курячими яйцями та військовою формою — це лише незначний епізод у величезному морі корупції. Наймасштабніші зловживання відбувалися на закупівлях озброєнь у 2022 році. Тоді Міністерство оборони роздало десятки мільярдів гривень сумнівним фірмам, частина з яких просто вкрала гроші і не поставила в Україну замовлені озброєння та боєприпаси.
Наприкінці 2023 року стало відомо, що з початку повномасштабної війни сума простроченої дебіторської заборгованості за контрактами Міноборони склала 36,3 млрд грн. Тобто держава перерахувала гроші постачальнику, але обіцяний товар не отримала. Для порівняння, 36,3 млрд грн — це майже 3000 канадських бронемашин Senator, які могли б врятувати тисячі життів військових. Або близько 5000 протитанкових ракетних комплексів FGM-148 Javelin.
Слід звернути увагу, що заарештований заступник міністра оборони В’ячеслав Шаповалов мав тісні зв’язки з міністром Резніковим. Раніше він був його заступником у Міністерстві реінтеграції. Після підвищення Резніков забрав його до себе в Міноборони і знову зробив своїм заступником, давши Шаповалову можливість керувати закупівлями для армії.
У 2015-2017 роках, коли Резніков був секретарем Київської міської ради, Шаповалов займався будівельними питаннями, обіймаючи посаду заступника голови Київської обласної адміністрації. У той час зять Резнікова Дмитро Штейнгауз отримав від обласної ради велику земельну ділянку в Броварах під Києвом площею 80 гектарів і почав на ній житлове забудову.
Незважаючи на скандал з Шаповаловим, президент Зеленський довго тримав Олексія Резнікова на посаді міністра. У відставку його відправили лише 5 вересня 2023 року. Після яєчного скандалу оприлюднення фактів корупції в оборонному відомстві суттєво почастішали. Крім того, Резніков проявив себе досить слабким керівником міністерства. Він провалив таке важливе питання, як постачання в армію малих дронів, зневажливо заявивши в грудні 2022 року, що “весільні дрони нам не потрібні”. Але вже через кілька місяців виявилося, що дрони відіграють дуже важливу роль на лінії фронту. Наприкінці 2023 року українські військові настільки вправно навчилися використовувати FPV-дрони, що на деяких ділянках вони успішно заміняли артилерію, стримуючи наступ піхотних груп противника.
Оскільки більша частина інформації про закупівлі озброєнь все ще залишається військовою таємницею, у журналістів немає можливості перевірити, як розподілялися державні кошти. Настороженість викликають два факти. У червні 2022 року, коли Україна завдяки західній допомозі починає величезними темпами купувати озброєння, керівником нового державного підприємства “Агентство оборонних закупівель” був призначений Денис Шарапов — колишній бізнес-партнер голови Офісу президента Андрія Єрмака. Колись вони разом очолювали компанію “Медійна група європейського партнерства”, але в 2018 році обидва вийшли зі складу її засновників.
Нова агенція отримала повноваження розпоряджатися всіма коштами Міноборони, передбаченими для закупівель озброєння та військової техніки. На початок 2023 року державне підприємство, підконтрольне Шарапову та Єрмаку, витратило 355 млрд грн бюджетних коштів (приблизно 9 мільярдів доларів). Це майже чверть усіх доходів річного бюджету України.
Як стверджують джерела видання “Дзеркало тижня”, після скандалу з Шаповаловим Єрмак і Шарапов відійшли від закупівель озброєння. Але дані про те, як проходили воєнні закупівлі у 2022 році, нікуди не зникли. Є всі підстави вважати, що значна частина грошей була просто розкрадена. Найкращим підтвердженням цьому є загальний обсяг простроченої дебіторської заборгованості Міноборони.
Щоб захистити інформацію про корупцію під час закупівлі озброєнь, 21 грудня 2023 року Верховна Рада, підконтрольна Зеленському, обрала Ольгу Піщанську до складу Рахункової палати України, а наступного місяця, незважаючи на позицію західних партнерів, її призначили головою цієї установи. Дійшло навіть до того, що в Київ прибула спецпредставник США з економічного відновлення України Пенні Пріцкер. Вона ще раз намагалася переконати українських чиновників скасувати сумнівне призначення Ольги Піщанської. Але на Офіс президента Зеленського ця порада ніяк не вплинула. Піщанську ще з вересня 2023 року готували на посаду голови Фонду держмайна замість Рустема Умерова, який очолив Міноборони після відставки Резнікова. І відмовлятися від свого наміру Зеленський не бажав.
У 2020-23 роках Ольга Піщанська очолювала Антимонопольний комітет. Як з’ясувалося, під час її керівництва ця установа “пробачила” компаніям Ігоря Коломойського штрафів майже на 5 мільярдів гривень.
І, нарешті, найголовніший факт, який все пояснює. Сестра Ольги Піщанської Світлана — давня подруга і сусідка Зеленського, ще з далекого дитинства в Кривому Розі. Як вона сама розповідає, “ми виросли в одному дворі”. У липні 2019 року на Світлану Піщанську була оформлена італійська компанія, якій належала 15-кімнатна вілла Володимира Зеленського на узбережжі італійського курорту Форте-дей-Мармі. У 2019 році ця нерухомість була внесена до декларації президента, однак наступного року її вже в ній не було , оскільки вілла формально отримала нового власника.