50. Осінь 2022. Несподіваний успіх української армії

Після подій у Маріуполі основні бойові дії перемістились в Луганську область. У травні 2022 року російські війська активізували наступ на 250-тисячну Сєвєродонецьку агломерацію. Понад місяць, спочатку в Рубіжному, а потім у Сєвєродонецьку тривали криваві вуличні бої. Хоча обидві сторони мали приблизно рівні сили в піхоті, у росіян була багаторазова перевага в артилерійських снарядах (не менше 10 до 1). Це й вирішило результат битви.

14 червня 2022 року окупанти встановили контроль над більшою частиною Сєвєродонецька. Через 10 днів українські військові відступили з міста. Здавалося, що вони зможуть вести тривалу оборону в сусідньому Лисичанську, який відділений від Сєвєродонецька річкою і розташований на більш високому правому березі. Але на той час росіяни досягли успіхів на південь від міста, що створило загрозу оточення. 28 червня українські війська почали відхід з Лисичанська. Через 4 дні окупанти заявили про його захоплення.

Після падіння Лисичанська Кремль оголосив про повний контроль над всією Луганською областю. Святкуючи перемогу, Путін наказав дати невеликий відпочинок солдатам, які воювали на цій ділянці фронту.

В липні та серпні 2022 року на війні спостерігалося відносне затишшя. Метою російської армії на Донбасі було захоплення Слов’янська та Краматорська, але можливості для цього у них були обмежені. Наприкінці липня Кремль заявив про намір провести на окупованих територіях референдуми про приєднання до Росії. У Путіна сподівалися, що результати голосування, запланованого на 11 вересня, призведуть до замороження військових дій. Нібито після формального приєднання захоплених територій до Росії, українське керівництво побоїться розпочати наступ з метою їх відвоювання.

Щоб ще більше налякати Київ, колишній президент Росії Дмитро Медведєв у своєму Telegram-каналі пригрозив застосувати ядерну зброю, якщо українська армія спробує “напасти” на нові російські території. Як показали подальші події, цей блеф нікого не зупинив. Командування ЗСУ готувалося до наступу, головною метою якого мало стати звільнення Херсона.

Вперше з початку війни українці успішно застосували дезінформацію. В липні та серпні 2022 року українські політики регулярно повідомляли про те, що основним ударом ЗСУ стануть позиції окупантів на правому березі Дніпра.

9 липня віце-прем’єр Ірина Верещук по національному телебаченню закликала мешканців Херсонської та Запорізької областей залишити свої домівки в зв’язку з майбутнім наступом українських військ. Мешканцям окупованого Херсона радили терміново підготувати для себе укриття.

У той же день, 9 липня, президент Володимир Зеленський публічно наказав оперативному командуванню “Південь” повернути окуповані території. 24 липня чиновник Херсонської ОДА Сергій Хлань заявив, що “до вересня Херсонщина обов’язково буде звільнена, і всі плани окупантів проваляться”.

Розрахунок виявився вірним. Російське командування почало поспішно посилювати свою групування на правому березі. І оскільки окупанти тоді володіли досить обмеженими ресурсами, це посилення відбувалося за рахунок ослаблення інших ділянок фронту.

В липні та серпні українська армія справді звільнила кілька сіл на правому березі, але ніякого великого прориву не сталося. Наступ проходив дуже важко. Тим часом бої раптово активізувалися на зовсім іншій ділянці фронту: в Харківській області. 6 вересня ЗСУ прорвали фронт у районі міста Балаклія і за тиждень звільнили велику територію: близько 6000 квадратних кілометрів, включно з містами Куп’янськ та Ізюм. Через кілька днів були звільнені також міста Лиман і Святогірськ.

За словами російських воєнних блогерів, українські військові знайшли найменш захищену ділянку російської оборони, прорвали її та на легкій бронетехніці почали швидко просуватися вглиб території, намагаючись не ввязуватися в бої. Через загрозу оточення окупанти поспішно залишили вищеперераховані міста, покинувши на своїх позиціях близько 200 танків та іншу бронетехніку.

Оскільки фронт впав, подальша інтрига полягала лише в тому, на якому рубежі зупиняться наступаючі українські війська. Імпульс наступу почав згасати через два тижні. На жаль, ЗСУ не вистачило сил звільнити міста Сватове і Кремінна в Луганській області. До обох міст вони не дійшли приблизно 10 кілометрів. На той час росіяни отримали допомогу резервів, лінія фронту стабілізувалася.

Що стосується наступу на Херсон, то він йшов також по не зовсім очікуваному сценарію. Українські військові вирішили сконцентруватися не на лобових атаках, а на ракетних ударах по логістиці, командних пунктах і системах забезпечення. У цьому їм надали неоціненну послугу американські системи HIMARS. Тоді росіяни не могли нічого подібного протиставити, тому ситуація для них на правому березі Дніпра стала значно погіршуватися. Після часткового руйнування Антонівського мосту в Херсоні логістика значно ускладнилась.

9 листопада 2022 року командувач російською групою військ генерал Сергій Суровікін оголосив про виведення військ з Херсона і правого берега Дніпра. За його версією, це необхідно тому, що Херсон та прилеглі населені пункти не можуть бути захищені належним чином, а мирним жителям загрожують обстріли з боку ЗСУ.

10 листопада українські війська звільнили велике село Снігурівка, а через кілька годин село Киселівка, що за 15 кілометрів від Херсона. Наступного дня, 11 листопада, ЗСУ без бою увійшли в Херсон. Варто відзначити, що росіяни відступили цілком організовано, не забувши пограбувати місцеві музеї та вивезти цінне обладнання з місцевих лікарень. Не бажаючи ускладнювати ситуацію, ЗСУ просто чекали, поки окупанти перейдуть на лівий берег по імпровізованому мосту з барж, з’єднаних між собою біля опор зруйнованого Антонівського мосту.

>>> 51. 2023 рік: погіршення ситуації на фронті

Зміст

Оприлюднено Категорії ua