18. Зеленський і Портнов

Розгромна перемога над Порошенком надихнула не тільки новообраного президента, а й тих, хто чекав результат виборів з-за кордону. 16 травня 2019 року, ще до офіційної інавгурації, в Україну вперше за два роки прилетів Коломойський. Після звільнення з посади голови Дніпропетровської обласної адміністрації він спочатку жив у Швейцарії, а потім, через побоювання арешту та видачі в США, переїхав в Ізраїль, який не видає своїх громадян за запитом інших держав. За даними українських правоохоронців, колишній власник ПриватБанку отримав ізраїльський паспорт ще в 1995 році. Там, у курортному місті Герцлія, Коломойський проживав до перемоги Зеленського.

У часи Порошенка проблеми олігарха не обмежувалися лише ПриватБанком. З березня по серпень 2015 року, паралельно з виведенням понад 5 мільярдів доларів з ПриватБанку, Коломойський розгорнув схему розграбунку державної “Укрнафти”, де він був міноритарним акціонером, але контролював менеджмент. Керівники цього підприємства незаконно передали п’яти приватним компаніям нафту загальною вартістю понад 10 млрд. гривень (450 млн. доларів), але “Укрнафта” кошти за неї так і не отримала.

У липні 2015 року схему повторили в реверсному режимі. Менеджмент Коломойського перерахував з рахунків “Укрнафти” на фіктивні фірми понад 3 млрд гривень (135 млн доларів) за поставку нафтопродуктів. Як ви вже здогадались, жодних нафтопродуктів чи повернення грошей підприємство не отримало.

Через три дні після того, як літак Коломойського приземлився в Києві, в Україну повернувся ще один одіозний персонаж — колишній заступник Адміністрації президента Януковича Андрій Портнов. Всі п’ять років президентства Порошенка він проживав в еміграції: спочатку в Москві, а потім у Відні.

У Портнова цікава біографія. Народився і виріс у Луганську. На початку 90-х, ще навчаючись на заочному відділенні місцевого університету, почав працювати юристом підприємства з торгівлі нафтопродуктами. У 1997 році 24-річний Андрій Портнов переїхав до Києва, де якимсь чином отримав посаду в Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку. Дивно, але вже через кілька місяців після призначення він почав швидко просуватися по кар’єрній драбині. У 28 років Портнов отримав керівну посаду в цій організації: став начальником управління корпоративних фінансів.

І ось багатообіцяюча кар’єра молодого провінційного юриста раптово переривається. Через рік після призначення на нову посаду Портнов звільняється з державної служби і переходить в приватний бізнес. Він відкриває власну юридичну практику з супроводження інвестиційних угод, у тому числі досить сумнівного характеру. Саме тоді Андрій Портнов познайомився з Коломойським і Медведчуком.

У 2005 році Портнов починає активно цікавитися політикою та стає керівником юридичного департаменту передвиборчого штабу Юлії Тимошенко. За словами колишнього кандидата в президенти Михайла Бродського, Портнова привів у штаб прем’єр-міністра скандальний політик і бізнесмен Богдан Губський, якого неодноразово звинувачували в рейдерських захопленнях чужої власності.

Характерною рисою Тимошенко як політика завжди була її нерозбірливість у кандидатурах для своєї команди. Тоді, у 2005-2009 роках, її взагалі мало хвилювало, яку біографію та погляди мають її соратники. Головне, яку користь ця людина може принести. І оскільки Портнов показав себе ефективним лобістом, він отримав місце в партійному списку Блоку Юлії Тимошенко та у 2006 році став народним депутатом.

Після перемоги Януковича у 2010 році Андрій Портнов швидко залишає команду Юлії Тимошенко і переходить на роботу до нового президента, на посаду заступника керівника Адміністрації глави держави.

У нашій історії Андрій Портнов цікавий тим, що він створив і багато років контролював незаконну систему впливу на суди. Спочатку це робилося шляхом хабарів, шантажу або погроз. Згодом, коли Портнов став частиною команди Януковича, він уже сам обирав і погоджував кандидатури суддів.

Українська правоохоронна система була настільки недосконала, що Портнову вдавалося контролювати суди навіть тоді, коли він перебував в опозиції до президента Ющенка. І що зовсім неймовірно, йому вдавалося просувати потрібні судові рішення навіть після своєї втечі з України у 2014 році. Звичайно, за часів Порошенка все трохи ускладнилося, але у Портнова все ще залишалися міцні зв’язки в судовій системі.

Колишній заступник голови Адміністрації президента Януковича ніколи не приховував, що ненавидить все, що стосується українського національного відродження. Однак це побічний, моральний аспект цієї справи. Але ось що цікаво. Після приходу до влади Зеленського в його Адміністрації (перейменованій майже відразу в Офіс президента) з’явилися люди, пов’язані з Портновим: Андрій Смирнов і Олег Татаров. Вони стали заступниками керівника Офісу президента і відповідали за взаємодію з судами та правоохоронними органами. Як згодом виявилося, новому президенту дуже сподобалася ідея впливати на українські суди. Але тепер судді Портнова обслуговували інтереси не Януковича, а Зеленського.

Далі ще цікавіше. Влітку 2019 року Портнов починає публікувати в своєму Телеграм-каналі інформацію про хід досудового розслідування проти колишнього президента Петра Порошенка. При цьому він ділився інформацією, якою міг володіти лише керівник Державного бюро розслідувань Роман Труба. І публікував цю інформацію Портнов раніше, ніж голова ДБР.

Коли Романа Трубу запитали, яким чином Портнов першим отримує службову інформацію Державного бюро розслідувань, той просто нічого не міг пояснити. Витік інформації продовжувався кілька тижнів. Здавалося, Портнов просто сміявся над усіма, хизуючись своїми можливостями.

З усього цього було зрозуміло одне: новий президент Зеленський не тільки взяв у свою команду проросійського чиновника з команди Януковича, а й фактично віддав йому контроль над ключовим відомством досудового розслідування.

Є вагомі підстави вважати, що у лютому 2022 року, у разі захоплення російськими військами Києва, Андрій Портнов разом з головою Окружного адміністративного суду Києва (ОАСК) Павлом Вовком повинен був сприяти поверненню до влади колишнього президента Януковича. Про це свідчить той факт, що 14 січня 2022 року, за місяць до повномасштабного вторгнення, ОАСК прийняв до розгляду та відкрив провадження за позовом Януковича проти Верховної Ради України.

У своєму позові втікач, який на той час вже був засуджений заочно до 13 років позбавлення волі, вимагав визнати незаконним позбавлення його звання президента. Окружний адміністративний суд не тільки відкрив провадження за цією справою, але й призначив її до розгляду у порядку спрощеного провадження, без виклику сторін та проведення судового засідання. Тобто, рішення суду за цим позовом могло бути прийняте практично в будь-який момент.

Засідання за справою призначили на 16 лютого 2022 року: той самий день, який за даними американської розвідки вважався днем початку війни. Але, як ми знаємо, вторгнення того дня не сталося. Ймовірно, Путін пообіцяв Сі Цзіньпіну не починати війну до завершення Олімпіади в Пекіні. На радощах Зеленський подумав, що все обійшлося, і оголосив 16 лютого новим державним святом Днем єдності. Мабуть, з точки зору досвідченого коміка, свято — це саме те, що всім було потрібно в той момент.

16 лютого Окружний адміністративний суд Києва переніс засідання за позовом Януковича в український парламент на невизначений термін. Не закрив провадження, а оголосив, що про розгляд справи буде повідомлено додатково. Без сумніву, розгляд справи мав відбутися. Але тільки після того, як Київ захоплять російські війська. Голова ОАСК Павло Вовк разом зі своїм багаторічним куратором Андрієм Портновим повинні були “освятити” судове рішення про повернення до влади Віктора Януковича, зробивши його легітимним президентом після втечі або вбивства Зеленського.

Формально це лише підозри, і хтось цілком може назвати все це збігом. Після початку війни Портнов і Вовк все ще залишаються добрими друзями української системи влади. Хоча вони вже кілька років перебувають під санкціями США, Офіс президента Зеленського не має до них жодних претензій.

>>> 19. На варті інтересів Коломойського

Зміст

Оприлюднено Категорії ua