Недосконалість української політичної системи, яка допустила до влади популіста, має історичне пояснення. Вождизм у всіх своїх проявах частіше за все перемагав у країнах зі слабкими політичними інститутами. Там, де солодка риторика обіцянок легко перемагає логічний шлях сталого розвитку. Майже всі пострадянські республіки, за винятком балтійських країн, з моменту розпаду СРСР пройшли через етап авторитаризму або перебувають в ньому зараз.
Оскільки одна з причин, чому в країнах колишнього Радянського Союзу погано приживається демократія, полягає в слабкості політичних партій, тут слід згадати праймеріз Демократичної партії США. Якщо ви слідкували за подіями 2020 року, то напевно пам’ятаєте, що значна кількість прихильників Берні Сандерса дуже негативно ставилася до Джо Байдена. Але, незважаючи на те, що поразка Берні на попередніх виборах стала шоком для прогресивного крила Демократичної партії, вони підкорилися партійній дисципліні та, стиснувши зуби, у листопаді проголосували за Байдена. Навіть неофіційний лідер прогресистів Александрія Окасіо-Кортес у своєму Інстаграм закликала всіх своїх прихильників проголосувати за Джо Байдена. Всі демократи розуміли, що перемога Трампа принесе набагато більше лиха.
Чи могла статися подібна ситуація в Україні в 2019 році? Абсолютно ні. Будь-яка людина, яка здатна скласти два плюс два, чудово розуміла небезпеку приходу до влади протеже Коломойського. Тим більше політики. Але ні Юлія Тимошенко, ні Арсеній Яценюк, ні навіть Олег Ляшко — ніхто з топ-політиків так званого помаранчевого табору не закликав голосувати за Порошенка. Хоча, можливо, вони вже розуміли, що діючий президент приречений і перемога Зеленському гарантована. Проте це не завадило багатьом письменникам та іншим представникам творчої інтелігенції відкрито виступити на підтримку Порошенка. Політики та громадські активісти цього не зробили.
При всій антипатії до президента Порошенка та його неспроможності боротися з корупцією було очевидно, що угруповання Коломойського становить набагато більшу небезпеку для України. За аналогією з праймеріз Демократичної партії США, опинившись перед дилемою, тверезо мислячі люди цілком логічно мали б вибрати “менше зло”, щоб країна уникнула великої біди. Але в Україні майже всі лідери громадської думки, за винятком патріотичної інтелігенції, вирішили промовчати. Вони проявили підліткову інфантильність і фактично віддали владу в воюючій країні популісту-комедіанту з телеканалу Коломойського.