Категорія: ua

Перша підозра в тому, що у Андрія Єрмака є неофіційні канали зв’язку з Кремлем, з’явилась на початку січня 2020 року, коли Зеленський здійснив дуже дивну поїздку в Оман. Факти свідчать, що в цій близькосхідній країні президент України зустрівся з високопоставленим представником Путіна, найімовірніше, це був секретар російської Ради безпеки Микола Патрушев.

Хронологія цього вояжу досить заплутана, але соцмережі та сучасні технології значно спростили роботу журналістів. За офіційною версією, новий 2020 рік Зеленський разом із сім’єю зустрів у державній резиденції Синьогора в Карпатах. Проте вже 1 січня його помітили за кілька десятків кілометрів, на гірськолижному курорті Буковель. Коломойський тоді також був у Буковелі, але справа не в цьому.

Кілька днів Зеленський катався на лижах і фотографувався з туристами. Все йшло до того, що після тривалих зимових канікул 8 січня він повернеться до Києва. І раптом ранком 5 січня президента сфотографували в столиці близькосхідної держави Оман, на території п’ятизіркового Al Bustan Palace Ritz-Carlton Hotel. Як з’ясувалося пізніше, це був приватний візит, витрати на який нібито оплатила дружина Зеленського. Хоча спочатку в Офісі президента стверджували, що в Оман голова держави прилетів для обговорення торгово-економічного співробітництва двох країн, зміцнення дипломатичних відносин і залучення інвестицій.

За даними журналістів Радіо Свобода, 7 січня в Оман прилетів бізнес-джет з номером T7-GEM. Цей літак належав Віктору Медведчуку: неофіційному представнику Путіна в Україні. Через кілька годин в аеропорт столиці Омана Маскат з Москви прилетів бізнес-джет Bombardier з номером 9H-VJN. Важлива деталь: у цього літака не було замовлень кілька днів, і з 4 січня він перебував у Стокгольмі. 7 січня літак летить у Москву, приймає когось на борт і вже через 2 години вилітає в Оман.

Ранком 8 січня в Тегерані іранська ППО помилково збиває український пасажирський літак авіакомпанії МАУ. Загинув екіпаж і всі пасажири, переважно громадяни Ірану, які летіли через Київ у Торонто. Здавалося б, після такої катастрофи президент має негайно повернутися назад до Києва. Але Зеленський не поспішає в Україну. Весь день він проводить в Омані, а до Києва повертається вночі 9 січня, через 19 годин після авіакатастрофи з українським літаком.

Далі найцікавіше. Очевидно, 8 січня між Зеленським і таємною делегацією з Москви відбуваються переговори, після яких бізнес-джет Медведчука, який прилетів з Києва, забирає невідомих пасажирів і летить у Москву. А літак з номером 9H-VJN, який днем раніше прилетів з Москви, везе Зеленського з Єрмаком до Києва.

Журналісти української редакції Радіо Свобода стверджують, що на переговори з Зеленським і Єрмаком прилетів Микола Патрушев. Однак, жодних доказів цьому вони не надали. Судячи з усього, в Омані справді відбулися неофіційні переговори між Росією і Україною. Які, очевидно, завершилися безрезультатно, оскільки подальші події свідчили про відсутність прориву в відносинах між двома країнами.

>>> 41. Версія про зраду Єрмака

Зміст

18 січня 2022 року, приблизно за місяць до вторгнення, анонімний Telegram-канал “Печерский холм”, близький до колишнього спікера парламенту Дмитра Разумкова, поділився інсайдом. Нібито Єрмак переконав Зеленського та всю його команду, що війни не буде. Тому Україна і не була готова до вторгнення. Ось текст цього посту в Телеграмі:

“До речі, знаєте, що в Офісі Президента України думають про можливість повномасштабного російського вторгнення? Відповідь – нічого не думають. Там твердо впевнені, що ніякого вторгнення не буде.

Саме цим пояснюється те, що чиновники ОП і особисто Зеленський ще не почали вивозити з країни свої сім’ї та те, що ОП з байдужою вальяжністю реагує на новини, на зразок тієї, що ЗСУ забезпечені пальним всього на 30%. Внутрішні проблеми Офісу президента зараз хвилюють більше зовнішніх загроз.

Джерелом такого зразкового оптимізму став голова Офісу президента Андрій Єрмак. Він переконав всю свою команду, що з росіянами він давно все порішав, що Україні нічого не загрожує, а всі переміщення російських військ це виключно гра на нервах Європи. Мовляв, це щоб від загрози війни стрибали ціни на газ на європейських біржах і щоб непокірна Європа погодилася на запуск газопроводу “Північний потік 2”. Який, звичайно, не запустять, бо Єрмак уже і там домовився.

Оптимізмом Єрмак зумів заразити своє оточення настільки, що в фракцію “Слуга народу” у Верховній раді і в партійні центри на місцях стабільно надсилають повідомлення: “Без паніки. У нас все під контролем. Хвилюватися немає причин”.

Як це все коментувати, ми не уявляємо. Насувається питання, а що робити Зеленському, якщо раптом виявиться, що голова його офісу… помилився? М’яко кажучи…”

Звичайно, дії Єрмака можна списати на некомпетентність, враховуючи, що ця риса характерна для багатьох людей з команди Зеленського. Тим більше що сам Єрмак розповідав, що “до останнього не вірив” у можливість вторгнення росіян.

Однак, не слід забувати, що точну інформацію про запланований напад Зеленський отримав, як мінімум, за дві доби до початку війни. Не кажучи вже про дані американської розвідки, починаючи з жовтня-листопада.

Дві доби — це багато чи мало? Цього достатньо, щоб підірвати мости на кордоні з Кримом і перекинути частину військ на кордон з Білоруссю. Тим не менше, Офіс президента в особі Єрмака і Зеленського навіть у ті останні дні забороняв проводити будь-які дії, які могли б значно підвищити обороноздатність країни. У серпні 2022 року радник голови Офісу президента Михайло Подоляк пояснив це тим, що вони “психологічно не були готові підривати мости”.

“Того ранку 24 лютого ми психологічно не були готові підривати мости. Перші кілька годин думали: ми вкладали кошти в комфорт для людей, як тепер руйнувати все це? Ми ж думали, що з того боку теж люди, що вони будуть дбайливо ставитися до будинків, мостів та іншої інфраструктури”, − розповів Подоляк.

Зверніть увагу: Подоляк умисно маніпулює датою. Мова не йде лише про ранок 24 лютого. І Єрмак, і Зеленський уже 22 лютого точно знали, що через два дні почнеться війна. Яку роль зіграв Андрій Єрмак у тому, щоб Україна не була готова до вторгнення? Без будь-яких сумнівів, його роль була ключовою, оскільки голова Офісу президента мав великий вплив на некомпетентного Зеленського.

Хто ж такий Андрій Єрмак і чому багато хто в Україні звинувачує його в зраді, а не в банальних помилках?

Андрій Єрмак народився в 1971 році в Києві. Його мати – росіянка з Санкт-Петербурга. Батько в 80-х роках деякий час працював у радянському посольстві в Афганістані. Через це деякі українські журналісти натякали на зв’язок батька Єрмака з КДБ. Але сам Андрій Єрмак категорично це заперечує. За його словами, батько в Афганістані був технічним спеціалістом і до радянської спецслужби відношення не мав.

В 1995 році, після закінчення юридичного факультету Інституту міжнародних відносин Київського університету, Андрій Єрмак почав працювати адвокатом. Два роки потому заснував юридичну фірму, яка спеціалізувалася на захисті інтелектуальних прав. Клієнтами Єрмака, за його словами, були представники Disney, Pixar і Universal.

Слід зазначити, що захист авторських прав – не найприбутковіший бізнес в Україні. Свої перші великі гроші Андрій Єрмак, скоріше за все, заробив на лобіюванні інтересів власників малого бізнесу в Києві. До 2006 року в столиці працювали приблизно 3500 малих об’єктів торгівлі. Відкриття торгового кіоску площею 4-6 квадратних метрів коштувало тоді не більше 10 тисяч доларів. Кожен кіоск приносив, щонайменше, 500 доларів чистого прибутку щомісяця.

Після того, як мером Києва обрали Леоніда Черновецького, його команда значно розширила видачу дозволів на відкриття торгових кіосків. За п’ять років їх кількість зросла втричі: до 12 000. Більшість з тих, хто отримав такий дозвіл, навіть не займалися бізнесом самостійно: вони здавали кіоски іншим підприємцям в оренду.

У 2010 році влада в київській мерії змінилася. Замість втікача за кордон Черновецького виконуючим обов’язки міського голови став Олександр Попов з команди Януковича. В 2011 році новий мер вирішив змінити правила роботи кіосків. Тепер від їхніх власників вимагали платити за користування столичною землею.

Зміна правил не сподобалася підприємцям. Вони почали проводити акції протесту та об’єдналися в громадську організацію під назвою “Асоціація власників малого бізнесу та малих архітектурних форм”. Її очолив юрист Андрій Єрмак.

Нова організація почала захищати інтереси столичних підприємців. Наприклад, вона оскаржувала рішення Київської міської ради про заборону торгівлі алкоголем і сигаретами в кіосках. За юридичну підтримку кожен власник торгового кіоску платив Єрмаку щомісячні внески.

У 2013 році майбутній голова Офісу президента деякий час працював керуючим магазином елітного одягу “Санахант”. Єрмак стверджує, що тільки надавав бізнес-консультації власнику магазину, але не був штатним співробітником цієї компанії.

Далі кар’єра Андрія Єрмака різко пішла вгору. Він став кінопродюсером, брав участь у створенні трьох досить успішних фільмів: “Сквот 32”, “Правило бою” та “Межа”. З 2016 року продюсерська компанія Єрмака Garnet International Media Group отримала від держави більше 53 мільйонів гривень (приблизно 2 млн доларів) на виробництво та рекламу фільмів.

З Зеленським Андрій Єрмак познайомився у 2010 році, коли комік несподівано став генеральним продюсером телеканалу “Інтер”. Відомо, що багато років вони регулярно спілкувалися та підтримували дружні стосунки. Є навіть фотографія, зроблена в 2016 році у ресторані французького міста Канни, де Єрмак вечеряє за столом з Володимиром та Оленою Зеленськими.

До свого призначення на посаду голови офісу президента Андрій Єрмак був практично не відомий широкій публіці: в той час навколо Зеленського були більш колоритні персонажі. Журналісти тоді любили обговорювати Андрія Богдана — колишнього адвоката Коломойського, який у червні 2019 року став головою Офісу президента.

На відміну від Зеленського, який успішно жартує тільки за заздалегідь написаним сценарієм, Богдан був справжнім фонтаном гумору. Він мало нагадував адвоката і тим більше впливового політика. У Богдана була настільки характерна для комедійного артиста зовнішність, що навіть на фоні Зеленського він справляв враження людини, яка зовсім випадково потрапила в політику.

Зеленський і Богдан працювали разом усього півроку. Вже восени 2019 року в пресу потрапила інформація про те, що більшу частину обов’язків Богдана виконує його заступник Андрій Єрмак. Достеменно невідомо, що послужило причиною, чому Зеленському стало некомфортно працювати з адвокатом свого улюбленого олігарха, але в лютому 2020 року Богдан був змушений написати заяву про відставку. Головою Офісу президента став Єрмак.

>>> 40. Таємна зустріч в Омані

Зміст

Якби звинувачення на адресу Володимира Зеленського обмежувалися корупцією, все було б не так погано. Українці вже якось до цього звикли. Тоді б ім’я комедіанта з Кривого Рогу просто стояло поруч із Віктором Януковичем. За масштабами корупції вони приблизно на одному рівні. Просто при Зеленському це не так помітно, оскільки під час війни більше половини всіх витрат державного бюджету України покривали США та інші західні країни.

Багато хто вже починає забувати, що Янукович після своєї втечі залишив в Україні порожню скарбницю. Станом на 27 лютого 2014 року на єдиному казначейському рахунку залишалося всього 108 тисяч гривень або 11300 доларів. Все було практично розграбовано.

Ще в грудні 2013 року, за три місяці до втечі, прем’єр-міністр Азаров випросив у Путіна кредит на 15 мільярдів доларів, тому що на той момент вже не було чим покривати витрати державного бюджету. Щоправда, Путін розсудливо вирішив давати гроші траншами, тому український уряд встиг отримати всього 3 мільярди.

Разом з Януковичем (але різними шляхами) у Росію втекли: прем’єр-міністр України Микола Азаров, голова Національного банку Сергій Арбузов та майже всі міністри. Президентство Віктора Януковича завершилося повною катастрофою, як в економічному, так і в політичному сенсі.

Немає сумнівів, що щось подібне може чекати і Зеленського. Ще до війни було зрозуміло, що ця команда компетентна лише в одному: передавати державні фінанси сумнівним приватним компаніям. Але все змінилося наприкінці лютого 2022 року. Війна відсунула корупцію на другий план. Після шоку, викликаного подіями в Бучі та Маріуполі, логічно виникло питання: чому все це сталося? Чому українська армія не була готова до масштабного нападу з боку Росії? Адже повідомлення американської розвідки про те, що Путін готується до війни, з’явилися за кілька місяців до вторгнення.

Відповідь на це питання дуже проста. Для того, щоб зміцнити обороноздатність країни, потрібно було скорочувати програми капітального будівництва та передавати ці гроші армії. Зеленський, який вже відчув смак великих грошей, категорично відмовлявся це робити. Війна не вписувалася в його логіку, адже тоді, безсумнівно, постраждає не тільки Україна, але і Росія. Тому він думав, що Путін не наважиться на масштабне вторгнення, і ситуація якось владнається.

Відомий український волонтер Тарас Чмут, який завжди обережно оцінював Зеленського, у жовтні 2023 року заявив, що однією з основних причин поганої підготовки до війни була нестача військових.

“Нам фізично не вистачало людей… Збільшення армії до 300-350 тисяч означало б збільшення бюджету, але була позиція президента про те, що в нього інше бачення, тому вийшло як вийшло”, − розповів Чмут.

Слова Чмута підтверджує інтерв’ю Зеленського, яке він дав 18 лютого 2022 року агенції новин РБК-Україна. Президент заявив, що Україна не може дозволити собі збільшення армії, тому що тоді доведеться відмовитися від інфраструктурних проектів. “Ми можемо збільшити армію в два-три рази, але тоді, наприклад, не зможемо будувати дороги. Для нас це проблема”, − сказав Зеленський.

Ну добре. До грудня 2021 року риторику Путіна можна було списати на залякування. Але в січні дані розвідки вже чітко вказували на те, що російська армія готова до вторгнення. Навіть якщо припустити, що Путін блефує і в останній момент відступить, президент України все одно повинен був зміцнити обороноздатність держави.

Що робив Зеленський у січні-лютому 2022 року? Після святкування Нового року в державній резиденції Гута в Карпатах президент продовжив відпустку на приватному гірськолижному курорті Буковель. Саме там, 5 січня, в кафе, Зеленського та Єрмака сфотографували за столом з пляшкою алкоголю.

Як зазвичай, у Буковелі президент жив в одному готелі з Ігорем Коломойським, а їхні номери розташовувалися на одному поверсі. У Зеленського знову назвали це збігом.

Після фото в кафе з пляшкою горілки президент ще кілька днів покатався на лижах, охоче фотографуючись з туристами. І тільки 8 січня повернувся до Києва.

19 січня 2022 року Зеленський зробив свою найскандальнішу заяву про “шашлики”, яку йому потім не раз будуть згадувати. Він запевняв українців, що війни не буде, життя триватиме за звичним графіком. “У травні, як завжди − сонце, вихідні, шашлики… влітку − відпустка”. Президент не рекомендував громадянам запасатися продуктами та сірниками, а новини про підготовку Росії до війни пояснив тим, що вороги України хочуть, щоб у українців виникло постійне відчуття тривоги.

Того ж дня, 19 січня, один з найближчих соратників Зеленського, голова парламентської фракції “Слуга народу” Давид Арахамія в інтерв’ю журналу “Фокус” заявив, що “західні ЗМІ розпускають фейки”, і в цілому ситуація нічим не гірша за ту, яка була навесні 2021 року, коли Росія також нібито загрожувала війною. “Пам’ятайте, була ескалація навесні минулого року? Ситуація на сьогоднішній день нічим не гірша за ту, приблизно в тому ж діапазоні. Навіщо нагнітають західні ЗМІ? Важко сказати”, – заявив Арахамія.

23 січня Держдепартамент США повідомив, що частина американських дипломатичних працівників буде евакуйована з Києва, і закликав громадян США за можливості якомога швидше залишити Україну.

25 січня в своєму черговому відеозверненні Володимир Зеленський запевнив співвітчизників, що “ситуація контрольована” і закликав “не вірити фейкам”. Того ж дня він провів зустріч з держсекретарем США Ентоні Блінкеном, де публічно висловив незгоду з прогнозами США та натякнув, що українська розвідка знає ситуацію краще.

“Я думаю, що у нас в цілому той самий порядок денний, але ми все одно хочемо детально обговорити деякі речі, тому що ви далеко за кордоном, а ми тут, і я думаю, що ми знаємо деякі речі трохи глибше про нашу державу”, – заявив Зеленський.

31 січня міністр оборони Олексій Резніков запевнив, що причин для паніки немає, оскільки ситуація ідентична минулорічним маневрам російських військ біля кордонів України.

“У квітні 2021 року бойовий компонент, який мала Росія, складав 126 тисяч осіб. Кількість тоді і зараз пропорційна. Непропорційна реакція… Тоді зухвала поведінка Кремля призвела до того, що вони отримали дзвінок від нового президента Сполучених Штатів, пана Байдена, а потім і зустріч у Женеві… Росія зрозуміла, що ця тактика працює. І восени вона знову до неї повернулася”, – заявив Резніков.

11 лютого німецьке видання Spiegel із посиланням на джерела в федеральному уряді ФРН назвало ймовірну дату нападу Росії на Україну − 16 лютого. Цю інформацію німецьким чиновникам повідомило ЦРУ США.

Коментуючи цей прогноз, секретар РНБО України Олексій Данилов запевнив, що дані американської розвідки невірні: “Ми на сьогоднішній день не бачимо, що широкомасштабне наступлення РФ може початися 16-го чи 17-го числа”.

15 лютого. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба заявив, що все під контролем: “Ситуація безпеки залишається напруженою, але повністю контрольованою. Україна готова до будь-якого розвитку подій”.

Через кілька місяців після початку війни, коли українське суспільство стало все частіше задавати питання, хто винен в тому, що росіяни за лічені дні змогли захопити величезні території, Зеленський нарешті оголосив офіційну версію. За його словами, він умисно не повідомляв про загрозу вторгнення з двох причин: щоб не провокувати масштабну паніку та щоб не завдавати шкоди українській економіці.

“…Якби ми це повідомили – а цього хотіли деякі люди, яких я не буду називати, – тоді я б втратив 7 мільярдів доларів на місяць, починаючи з жовтня минулого року, і в той момент, коли росіяни дійсно атакували, вони б захопили нас за три дні”, − заявив Зеленський в інтерв’ю The Washington Post у серпні 2022 року.

На перший погляд, пояснення президента України має певну логіку. Він побоювався, що мільйони українських громадян, дізнавшись про неминучість війни, масово виїхали б за кордон і підприємства втратили б працівників. Звичайно, можна поставити під сумнів моральну сторону цього рішення. На одній шальці ваг втрата 7 мільярдів доларів для економіки, на іншій — десятки тисяч людей, загиблих у Маріуполі та інших прифронтових містах через відсутність евакуації. Але Зеленський так і не пояснив, чому протягом чотирьох місяців, починаючи з жовтня, він, як Верховний головнокомандувач Збройних сил України, так і не зумів організувати належну оборону тих напрямків, про які попереджала американська розвідка.

Чому не були вивезені в безпечні регіони музейні цінності? Чому не були евакуйовані діти з дитячих будинків? На все це у Володимира Зеленського було достатньо часу. Замість захисту своїх громадян, президент України відпочивав на гірськолижному курорті і фотографувався з туристами.

>>> 39. Людина №2

Зміст

Чи могла Україна уникнути війни в ті дні? Якщо згадати хронологію подій, то на пресконференції 22 лютого Володимир Путін запропонував Україні виконати кілька умов для нормалізації відносин. Однак при більш детальному розгляді ці умови, як і попередній ультиматум, адресований США та НАТО, носили чисто формальний характер. Враховуючи особливість українського законодавства, їх було неможливо виконати.

Наприклад, Путін вимагав від української влади визнати результати референдуму в Криму та відмовитися від вступу в НАТО. “Перше, що необхідно зробити, — визнати волевиявлення людей, що проживають у Севастополі та Криму. Чим це волевиявлення гірше того, що сталося в Косово? А нічим. Рішення було прийнято парламентом, а тут — всенародним референдумом”, — заявив Путін.

Вимоги президента Росії були не лише нездійсненними, а й брехливими. По-перше, кримський референдум був проведений незаконно. На момент його проведення 17 березня 2014 року в Криму діяли закони України, які чітко забороняли місцевим органам влади ініціювати та проводити референдуми з питань територіальної цілісності. По-друге, референдум провели під повним контролем окупаційних військ сусідньої країни. І, що найголовніше, Конституція України забороняє будь-які зміни законодавства, які порушують територіальну цілісність держави.

Навіть якщо припустити, що Зеленський вирішив погодитися з умовами Путіна, він не зміг би їх імплементувати в українське законодавство. Єдиний легальний спосіб реалізувати ці вимоги полягав у прийнятті нової Конституції України, без Криму в складі країни. Але ця процедура повинна пройти через дві сесії парламенту, навіть за наявності конституційної більшості (⅔ депутатського складу Верховної Ради). Враховуючи характер і традиції українського суспільства, це могло призвести лише до нової, вже третьої революції.

Звісно, Путін розумів, що Зеленський навіть за наявності такого бажання не зможе виконати його вимоги. Базовий план російського президента полягав у повній зміні української влади та поверненні президента Януковича. Цілком можливо, що Путін вже уявляв у своїх мріях, як він буде приймати парад на Хрещатику після короткої переможної війни. Він не збирався чекати півроку, поки Зеленський змінить Конституцію. І змінить чи він її взагалі? Путін очікував, що українська влада вже через кілька днів впаде як картковий будинок за афганським сценарієм.

Що стосується відповіді Києва на ультиматум Путина, то наступного дня, 23 лютого, прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що Україна вважає неможливим виконання умов нормалізації відносин за сценарієм Володимира Путіна.

“Виконання умов, озвучених президентом Росії на адресу України, суперечить вибору українського суспільства. Для незалежної, суверенної України і для мене, як прем’єр-міністра нашої країни, це неможливо”, — написав Шмигаль у своєму Telegram-каналі.

>>> 38. Чому Зеленський не готувався до війни? Відповідь дуже проста

Зміст

За даними американської розвідки, вторгнення в Україну планувалося на січень 2022 року. Однак 2 січня в сусідньому з Росією Казахстані спалахнули масові заворушення, приводом яких стало різке підвищення цін на зріджений газ. Через кілька днів протести охопили найбільші міста країни. Виник ризик повалення влади, яка в той час демонструвала повну лояльність до Кремля. Путін не міг цього допустити.

5 січня президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв попросив військову допомогу у країн-учасниць Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), до якої входять Росія, Білорусь, Казахстан, Таджикистан, Киргизстан і Вірменія. Кремль та його союзники погодилися направити війська, однак події настільки стрімко розвивалися, що військова допомога Росії та інших країн ОДКБ мала виключно демонстративний характер. До того часу, коли в Казахстан прибули російські війська, вуличні заворушення були локалізовані. За офіційними даними, в результаті протестів у різних містах Казахстану загинули 338 людей, більше 3000 отримали поранення.

Ймовірно, що через події в Казахстані Путін втратив кілька тижнів і був змушений перенести дату вторгнення в Україну.

У січні 2022 року американці вже були на 100% впевнені, що почнеться війна. 23 січня Держдепартамент США дозволив частині співробітників посольства в Києві залишити Україну на добровільній основі “через загрозу військових дій з боку Росії”. Часткову евакуацію персоналу своїх посольств оголосили також Австралія, Велика Британія, Німеччина та Канада.

На відміну від своїх західних колег, представники української влади чомусь демонстрували стриманий оптимізм. 25 січня міністр оборони України Олексій Резніков в ефірі телеканалу ICTV заявив, що не бачить безпосередньої загрози повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

27 січня між Байденом і Зеленським відбулася телефонна розмова. За інформацією CNN, переговори пройшли “не дуже добре”: обидва президенти розійшлися в оцінці поточної ситуації. Байден переконував Зеленського, що вторгнення Росії “практично очевидно”, і закликав його готуватися до “неминучого” удару та “розграбунку” Києва, Зеленський не погодився з такою оцінкою та попросив не сіяти паніку, оскільки це шкодить українській економіці.

4 лютого 2022 року розпочалися Зимові Олімпійські ігри в Пекіні. Скоріш за все, Путін знову вирішив перенести дату вторгнення в Україну, щоб не засмучувати свого дорогого друга, китайського лідера Сі Цзіньпіна. Адже війна відразу б відсунула Олімпіаду на другий план у всіх світових новинах.

10 лютого президент США Джо Байден в інтерв’ю NBC News закликав усіх американців, що залишаються в Україні, покинути країну. Наступного дня, 11 лютого, на відеоконференції з союзниками з Євросоюзу і НАТО Байден навіть назвав дату вторгнення — 16 лютого.

14 лютого держсекретар Ентоні Блінкен заявив про тимчасове переведення посольства США в Україні з Києва до Львова. Пізніше The Wall Street Journal повідомило, що Держдепартамент наказав знищити в посольстві всі мережеві обладнання та комп’ютери, а також демонтувати внутрішню телефонну систему.

А що ж робив у ці дні Володимир Зеленський? Замість того, щоб готуватися до оборони, вивозити з прикордонних міст музейні цінності та евакуювати дітей, президент України оголосив 16 лютого новим державним святом − Днем єдності. Місцевих чиновників зобов’язали о 10 годині ранку провести в своїх містах урочисте підняття державного прапора під звуки національного гімну.

Настало 16 лютого. Війна не почалася. До завершення Олімпіади ще 4 дні, боротьба за медалі в самому розпалі. Але кожен наступний день вказує на те, що ситуація стає все більш загрозливою. 17-18 лютого на окупованій частині Донбасу інсценували кілька обстрілів з боку української армії, які начебто підтверджують факт порушення перемир’я. Відеофіксація “українських обстрілів” носила чисто формальний характер. Наприклад, один з відеороликів, начебто знятий 18 лютого під час обстрілу з боку ЗСУ, мав дату створення 8 лютого — за десять днів до цього. Звук у ролику частково скопійований з іншого відео, опублікованого на YouTube ще у 2010 році.

Того ж дня, 18 лютого, окупаційні влади ДНР звинуватили Україну в вибуху автомобіля, який начебто належав начальнику донецької поліції Денису Сіненкову. Але журналісти швидко довели інсценування. На фото наслідків вибуху було показано згорілий автомобіль УАЗ старої моделі з прикріпленим номерним знаком від машини Сіненкова. Хоча всі в Донецьку знали, що начальник місцевої поліції їздив містом на новому УАЗ Патріот.

Нарешті, 21 лютого російська військова пропаганда досягла своєї кульмінації (на той час). В ефірі телебачення показали наслідки прориву українських диверсійних груп на територію Росії. Після цього через загрозу наступу ЗСУ з окупованої частини Донбасу розпочалася евакуація мирного населення в Росію.

22 лютого Володимир Путін підписав указ про визнання незалежності ДНР і ЛНР. Практично відразу з указом Рада Федерації Росії дала президенту право використання російських військ за кордоном. Того ж дня з’явилися відеозаписи, на яких показано вже офіційне введення російських військ на територію ДНР і ЛНР. Незважаючи на те, що ці українські території були окуповані Росією ще за 8 років до цього, Кремль не визнавав своєї участі в подіях на Донбасі.

Трофейні документи та російські військові карти свідчать про те, що вторгнення готувалося на 22 лютого. Однак з невідомих причин, які, швидше за все, пов’язані з формальними питаннями в Москві, наступ перенесли на 24 лютого.

>>> 37. Путін знову оголошує ультиматум. Тепер для України

Зміст