Одна з найбільших загадок початку війни, яка досі залишається нез’ясованою через обмеження воєнного стану, полягає в питанні підриву мостів у Миколаєві, Києві та Київській області.
Антонівський міст у Херсоні в цей список не входить. Як виявилося, незважаючи на очевидну загрозу нападу з боку Росії, цей стратегічний міст перед війною не був замінований. А під час подій 24-26 лютого військові просто не наважились або не встигли його підірвати, оскільки на лівому березі ще залишалися українські війська, які мали відступати в Херсон через цей міст.
Для кращого розуміння ситуації, мабуть, варто знову вставити цитату з інтерв’ю радника голови Офісу президента Михайла Подоляка, яке він дав газеті “Факти” у вересні 2022 року.
“Того ранку 24 лютого ми психологічно не були готові підривати мости, наприклад… Перші кілька годин думали: ми вкладали кошти в комфорт для людей, як тепер зруйнувати все це?.. Ми ж думали, що з тієї сторони також люди, що вони будуть обережно ставитися до будинків, мостів та іншої інфраструктури”, — згадує радник Єрмака.
Як ми вже знаємо, за два дні до остаточної окупації Херсона українські війська відступили в сусідній Миколаїв. Цей обласний центр теж не був готовий до оборони, але, на щастя, генерал Дмитро Марченко, який прибув до Миколаєва 25 лютого, встиг швидко організувати захист міста і врятував його від окупації. І тут я знову звертаю вашу увагу. Цікавий епізод із інтерв’ю Марченка, яке він дав місцевому сайту “Никвести” в травні 2022 року.
У розмові з журналістом генерал згадує, що під час оборони Миколаєва, коли доля 500-тисячного міста висіла на волосині, неназвана особа з Києва неодноразово дзвонила йому по телефону і вимагала підірвати Варварівський міст. Дивна вимога, враховуючи, що цей міст, на відміну від Антонівського в Херсоні, має зовсім інше географічне значення для оборони. Херсон розташований на західному (правому) березі Дніпра. Антонівський міст з’єднував Херсон з східним (лівим) берегом, до якого наближалися росіяни з Криму. Тому його підрив міг би хоча б затримати ворога.
Варварівський міст у Миколаєві, навпаки, з’єднує східний (лівий) берег Південного Бугу, на якому розташоване місто, з безпечним західним (правим) берегом, звідки йде дорога на Одесу. Тобто, якби Марченко підірвав Варварівський міст, як йому наказували з Києва, тоді Миколаїв опинився б у повному оточенні, а українські збройні сили втратили б зв’язок з одеським угрупуванням.
“Нас брали за планом Маріуполя — оточити, витіснити всі (українські) війська в центр міста, на якийсь об’єкт, припустимо, завод імені 61 комунара, обрізати світло, воду і чекати, поки ми не почнемо сходити з розуму, поки не закінчаться боєприпаси, їжа, вода”, – розповів Дмитро Марченко.
Наступний епізод війни, що викликає багато питань, пов’язаний з підривом мостів у Києві. Як стверджують джерела BBC, 26 лютого неназвана особа зателефонувала тодішньому голові Служби безпеки України Івану Баканову з вимогою, щоб той наказав спецпідрозділу СБУ підірвати мости через Дніпро. Баканов вирішив передати це завдання військовим і зателефонував Залужному, щоб його підлеглі виконали підрив, але головнокомандувач ЗСУ відмовився.
“Підривати мости? Ні в якому разі! Це буде зрада залишених на лівому березі Дніпра — і військових, і цивільних”, — заявив Залужний.
Хто ж міг бути співрозмовником Баканова, який наказував голові Служби безпеки України підривати мости у столиці? Є лише два варіанти: Зеленський або Єрмак. Враховуючи конфігурацію української влади, інші особи виключені.
І чому така паніка? Станом на 26 лютого росіяни справді були близькі до Києва. Але вони не захопили ані Бровари, ані житлові квартали на лівому березі Києва. Чому хтось із цих двох: Зеленський або Єрмак, так панікував, що був готовий заздалегідь, без бою, віддати ворогу більше мільйона жителів лівого берега? Цілком можливо, що це не була паніка, а виконання якогось плану. Але цей план був точно не в інтересах України.
І, нарешті, третій епізод стосується ситуації з підривом моста через річку Ірпінь у Київській області. Як стверджує колишній розвідник Міноборони України, полковник ЗСУ Роман Червинський, міст через річку Ірпінь, який би зупинив швидке просування росіян до Києва, 25 лютого підірвали всупереч наказу Офісу президента.
“До нас у частину потрапив один військовослужбовець. Він був у 72-й бригаді заступником командира бригади. Він каже, що вони за ніч встигли дістатися до Ірпеня, побудувати якісь позиції, щоб зупинити росіян, але він зрозумів, що вони не зможуть. Сили не рівні. У нього одна бригада, а там ідуть з того боку десятки тисяч людей і техніки. І каже, логічно мені треба було підірвати мости через Ірпінь. Каже, коли я доповів цю ситуацію командиру бригади, той сказав: “З Офісу президента прийшла команда − без їхньої санкції мости не підривати”. Це другий день війни. Каже, я на свій розсуд сам підірвав”, — розповів Червинський в інтерв’ю сайту “Цензор.нет”.
Отже, два дзвінки і один наказ. Якби підірвали Варваровський міст, то Миколаїв і його захисників чекала б доля Маріуполя. Якби підірвали мости через Дніпро в Києві, тоді б росіяни без бою захопили б майже половину столиці, де живе більше 1 мільйона людей. Якби військові виконали наказ Офісу президента не підривати міст через річку Ірпінь, тоді російські війська могли б раптово опинитися на північних і східних околицях Києва.