Автор: admin

Якби звинувачення на адресу Володимира Зеленського обмежувалися корупцією, все було б не так погано. Українці вже якось до цього звикли. Тоді б ім’я комедіанта з Кривого Рогу просто стояло поруч із Віктором Януковичем. За масштабами корупції вони приблизно на одному рівні. Просто при Зеленському це не так помітно, оскільки під час війни більше половини всіх витрат державного бюджету України покривали США та інші західні країни.

Багато хто вже починає забувати, що Янукович після своєї втечі залишив в Україні порожню скарбницю. Станом на 27 лютого 2014 року на єдиному казначейському рахунку залишалося всього 108 тисяч гривень або 11300 доларів. Все було практично розграбовано.

Ще в грудні 2013 року, за три місяці до втечі, прем’єр-міністр Азаров випросив у Путіна кредит на 15 мільярдів доларів, тому що на той момент вже не було чим покривати витрати державного бюджету. Щоправда, Путін розсудливо вирішив давати гроші траншами, тому український уряд встиг отримати всього 3 мільярди.

Разом з Януковичем (але різними шляхами) у Росію втекли: прем’єр-міністр України Микола Азаров, голова Національного банку Сергій Арбузов та майже всі міністри. Президентство Віктора Януковича завершилося повною катастрофою, як в економічному, так і в політичному сенсі.

Немає сумнівів, що щось подібне може чекати і Зеленського. Ще до війни було зрозуміло, що ця команда компетентна лише в одному: передавати державні фінанси сумнівним приватним компаніям. Але все змінилося наприкінці лютого 2022 року. Війна відсунула корупцію на другий план. Після шоку, викликаного подіями в Бучі та Маріуполі, логічно виникло питання: чому все це сталося? Чому українська армія не була готова до масштабного нападу з боку Росії? Адже повідомлення американської розвідки про те, що Путін готується до війни, з’явилися за кілька місяців до вторгнення.

Відповідь на це питання дуже проста. Для того, щоб зміцнити обороноздатність країни, потрібно було скорочувати програми капітального будівництва та передавати ці гроші армії. Зеленський, який вже відчув смак великих грошей, категорично відмовлявся це робити. Війна не вписувалася в його логіку, адже тоді, безсумнівно, постраждає не тільки Україна, але і Росія. Тому він думав, що Путін не наважиться на масштабне вторгнення, і ситуація якось владнається.

Відомий український волонтер Тарас Чмут, який завжди обережно оцінював Зеленського, у жовтні 2023 року заявив, що однією з основних причин поганої підготовки до війни була нестача військових.

“Нам фізично не вистачало людей… Збільшення армії до 300-350 тисяч означало б збільшення бюджету, але була позиція президента про те, що в нього інше бачення, тому вийшло як вийшло”, − розповів Чмут.

Слова Чмута підтверджує інтерв’ю Зеленського, яке він дав 18 лютого 2022 року агенції новин РБК-Україна. Президент заявив, що Україна не може дозволити собі збільшення армії, тому що тоді доведеться відмовитися від інфраструктурних проектів. “Ми можемо збільшити армію в два-три рази, але тоді, наприклад, не зможемо будувати дороги. Для нас це проблема”, − сказав Зеленський.

Ну добре. До грудня 2021 року риторику Путіна можна було списати на залякування. Але в січні дані розвідки вже чітко вказували на те, що російська армія готова до вторгнення. Навіть якщо припустити, що Путін блефує і в останній момент відступить, президент України все одно повинен був зміцнити обороноздатність держави.

Що робив Зеленський у січні-лютому 2022 року? Після святкування Нового року в державній резиденції Гута в Карпатах президент продовжив відпустку на приватному гірськолижному курорті Буковель. Саме там, 5 січня, в кафе, Зеленського та Єрмака сфотографували за столом з пляшкою алкоголю.

Як зазвичай, у Буковелі президент жив в одному готелі з Ігорем Коломойським, а їхні номери розташовувалися на одному поверсі. У Зеленського знову назвали це збігом.

Після фото в кафе з пляшкою горілки президент ще кілька днів покатався на лижах, охоче фотографуючись з туристами. І тільки 8 січня повернувся до Києва.

19 січня 2022 року Зеленський зробив свою найскандальнішу заяву про “шашлики”, яку йому потім не раз будуть згадувати. Він запевняв українців, що війни не буде, життя триватиме за звичним графіком. “У травні, як завжди − сонце, вихідні, шашлики… влітку − відпустка”. Президент не рекомендував громадянам запасатися продуктами та сірниками, а новини про підготовку Росії до війни пояснив тим, що вороги України хочуть, щоб у українців виникло постійне відчуття тривоги.

Того ж дня, 19 січня, один з найближчих соратників Зеленського, голова парламентської фракції “Слуга народу” Давид Арахамія в інтерв’ю журналу “Фокус” заявив, що “західні ЗМІ розпускають фейки”, і в цілому ситуація нічим не гірша за ту, яка була навесні 2021 року, коли Росія також нібито загрожувала війною. “Пам’ятайте, була ескалація навесні минулого року? Ситуація на сьогоднішній день нічим не гірша за ту, приблизно в тому ж діапазоні. Навіщо нагнітають західні ЗМІ? Важко сказати”, – заявив Арахамія.

23 січня Держдепартамент США повідомив, що частина американських дипломатичних працівників буде евакуйована з Києва, і закликав громадян США за можливості якомога швидше залишити Україну.

25 січня в своєму черговому відеозверненні Володимир Зеленський запевнив співвітчизників, що “ситуація контрольована” і закликав “не вірити фейкам”. Того ж дня він провів зустріч з держсекретарем США Ентоні Блінкеном, де публічно висловив незгоду з прогнозами США та натякнув, що українська розвідка знає ситуацію краще.

“Я думаю, що у нас в цілому той самий порядок денний, але ми все одно хочемо детально обговорити деякі речі, тому що ви далеко за кордоном, а ми тут, і я думаю, що ми знаємо деякі речі трохи глибше про нашу державу”, – заявив Зеленський.

31 січня міністр оборони Олексій Резніков запевнив, що причин для паніки немає, оскільки ситуація ідентична минулорічним маневрам російських військ біля кордонів України.

“У квітні 2021 року бойовий компонент, який мала Росія, складав 126 тисяч осіб. Кількість тоді і зараз пропорційна. Непропорційна реакція… Тоді зухвала поведінка Кремля призвела до того, що вони отримали дзвінок від нового президента Сполучених Штатів, пана Байдена, а потім і зустріч у Женеві… Росія зрозуміла, що ця тактика працює. І восени вона знову до неї повернулася”, – заявив Резніков.

11 лютого німецьке видання Spiegel із посиланням на джерела в федеральному уряді ФРН назвало ймовірну дату нападу Росії на Україну − 16 лютого. Цю інформацію німецьким чиновникам повідомило ЦРУ США.

Коментуючи цей прогноз, секретар РНБО України Олексій Данилов запевнив, що дані американської розвідки невірні: “Ми на сьогоднішній день не бачимо, що широкомасштабне наступлення РФ може початися 16-го чи 17-го числа”.

15 лютого. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба заявив, що все під контролем: “Ситуація безпеки залишається напруженою, але повністю контрольованою. Україна готова до будь-якого розвитку подій”.

Через кілька місяців після початку війни, коли українське суспільство стало все частіше задавати питання, хто винен в тому, що росіяни за лічені дні змогли захопити величезні території, Зеленський нарешті оголосив офіційну версію. За його словами, він умисно не повідомляв про загрозу вторгнення з двох причин: щоб не провокувати масштабну паніку та щоб не завдавати шкоди українській економіці.

“…Якби ми це повідомили – а цього хотіли деякі люди, яких я не буду називати, – тоді я б втратив 7 мільярдів доларів на місяць, починаючи з жовтня минулого року, і в той момент, коли росіяни дійсно атакували, вони б захопили нас за три дні”, − заявив Зеленський в інтерв’ю The Washington Post у серпні 2022 року.

На перший погляд, пояснення президента України має певну логіку. Він побоювався, що мільйони українських громадян, дізнавшись про неминучість війни, масово виїхали б за кордон і підприємства втратили б працівників. Звичайно, можна поставити під сумнів моральну сторону цього рішення. На одній шальці ваг втрата 7 мільярдів доларів для економіки, на іншій — десятки тисяч людей, загиблих у Маріуполі та інших прифронтових містах через відсутність евакуації. Але Зеленський так і не пояснив, чому протягом чотирьох місяців, починаючи з жовтня, він, як Верховний головнокомандувач Збройних сил України, так і не зумів організувати належну оборону тих напрямків, про які попереджала американська розвідка.

Чому не були вивезені в безпечні регіони музейні цінності? Чому не були евакуйовані діти з дитячих будинків? На все це у Володимира Зеленського було достатньо часу. Замість захисту своїх громадян, президент України відпочивав на гірськолижному курорті і фотографувався з туристами.

>>> 39. Людина №2

Зміст

Чи могла Україна уникнути війни в ті дні? Якщо згадати хронологію подій, то на пресконференції 22 лютого Володимир Путін запропонував Україні виконати кілька умов для нормалізації відносин. Однак при більш детальному розгляді ці умови, як і попередній ультиматум, адресований США та НАТО, носили чисто формальний характер. Враховуючи особливість українського законодавства, їх було неможливо виконати.

Наприклад, Путін вимагав від української влади визнати результати референдуму в Криму та відмовитися від вступу в НАТО. “Перше, що необхідно зробити, — визнати волевиявлення людей, що проживають у Севастополі та Криму. Чим це волевиявлення гірше того, що сталося в Косово? А нічим. Рішення було прийнято парламентом, а тут — всенародним референдумом”, — заявив Путін.

Вимоги президента Росії були не лише нездійсненними, а й брехливими. По-перше, кримський референдум був проведений незаконно. На момент його проведення 17 березня 2014 року в Криму діяли закони України, які чітко забороняли місцевим органам влади ініціювати та проводити референдуми з питань територіальної цілісності. По-друге, референдум провели під повним контролем окупаційних військ сусідньої країни. І, що найголовніше, Конституція України забороняє будь-які зміни законодавства, які порушують територіальну цілісність держави.

Навіть якщо припустити, що Зеленський вирішив погодитися з умовами Путіна, він не зміг би їх імплементувати в українське законодавство. Єдиний легальний спосіб реалізувати ці вимоги полягав у прийнятті нової Конституції України, без Криму в складі країни. Але ця процедура повинна пройти через дві сесії парламенту, навіть за наявності конституційної більшості (⅔ депутатського складу Верховної Ради). Враховуючи характер і традиції українського суспільства, це могло призвести лише до нової, вже третьої революції.

Звісно, Путін розумів, що Зеленський навіть за наявності такого бажання не зможе виконати його вимоги. Базовий план російського президента полягав у повній зміні української влади та поверненні президента Януковича. Цілком можливо, що Путін вже уявляв у своїх мріях, як він буде приймати парад на Хрещатику після короткої переможної війни. Він не збирався чекати півроку, поки Зеленський змінить Конституцію. І змінить чи він її взагалі? Путін очікував, що українська влада вже через кілька днів впаде як картковий будинок за афганським сценарієм.

Що стосується відповіді Києва на ультиматум Путина, то наступного дня, 23 лютого, прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що Україна вважає неможливим виконання умов нормалізації відносин за сценарієм Володимира Путіна.

“Виконання умов, озвучених президентом Росії на адресу України, суперечить вибору українського суспільства. Для незалежної, суверенної України і для мене, як прем’єр-міністра нашої країни, це неможливо”, — написав Шмигаль у своєму Telegram-каналі.

>>> 38. Чому Зеленський не готувався до війни? Відповідь дуже проста

Зміст

За даними американської розвідки, вторгнення в Україну планувалося на січень 2022 року. Однак 2 січня в сусідньому з Росією Казахстані спалахнули масові заворушення, приводом яких стало різке підвищення цін на зріджений газ. Через кілька днів протести охопили найбільші міста країни. Виник ризик повалення влади, яка в той час демонструвала повну лояльність до Кремля. Путін не міг цього допустити.

5 січня президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв попросив військову допомогу у країн-учасниць Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), до якої входять Росія, Білорусь, Казахстан, Таджикистан, Киргизстан і Вірменія. Кремль та його союзники погодилися направити війська, однак події настільки стрімко розвивалися, що військова допомога Росії та інших країн ОДКБ мала виключно демонстративний характер. До того часу, коли в Казахстан прибули російські війська, вуличні заворушення були локалізовані. За офіційними даними, в результаті протестів у різних містах Казахстану загинули 338 людей, більше 3000 отримали поранення.

Ймовірно, що через події в Казахстані Путін втратив кілька тижнів і був змушений перенести дату вторгнення в Україну.

У січні 2022 року американці вже були на 100% впевнені, що почнеться війна. 23 січня Держдепартамент США дозволив частині співробітників посольства в Києві залишити Україну на добровільній основі “через загрозу військових дій з боку Росії”. Часткову евакуацію персоналу своїх посольств оголосили також Австралія, Велика Британія, Німеччина та Канада.

На відміну від своїх західних колег, представники української влади чомусь демонстрували стриманий оптимізм. 25 січня міністр оборони України Олексій Резніков в ефірі телеканалу ICTV заявив, що не бачить безпосередньої загрози повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

27 січня між Байденом і Зеленським відбулася телефонна розмова. За інформацією CNN, переговори пройшли “не дуже добре”: обидва президенти розійшлися в оцінці поточної ситуації. Байден переконував Зеленського, що вторгнення Росії “практично очевидно”, і закликав його готуватися до “неминучого” удару та “розграбунку” Києва, Зеленський не погодився з такою оцінкою та попросив не сіяти паніку, оскільки це шкодить українській економіці.

4 лютого 2022 року розпочалися Зимові Олімпійські ігри в Пекіні. Скоріш за все, Путін знову вирішив перенести дату вторгнення в Україну, щоб не засмучувати свого дорогого друга, китайського лідера Сі Цзіньпіна. Адже війна відразу б відсунула Олімпіаду на другий план у всіх світових новинах.

10 лютого президент США Джо Байден в інтерв’ю NBC News закликав усіх американців, що залишаються в Україні, покинути країну. Наступного дня, 11 лютого, на відеоконференції з союзниками з Євросоюзу і НАТО Байден навіть назвав дату вторгнення — 16 лютого.

14 лютого держсекретар Ентоні Блінкен заявив про тимчасове переведення посольства США в Україні з Києва до Львова. Пізніше The Wall Street Journal повідомило, що Держдепартамент наказав знищити в посольстві всі мережеві обладнання та комп’ютери, а також демонтувати внутрішню телефонну систему.

А що ж робив у ці дні Володимир Зеленський? Замість того, щоб готуватися до оборони, вивозити з прикордонних міст музейні цінності та евакуювати дітей, президент України оголосив 16 лютого новим державним святом − Днем єдності. Місцевих чиновників зобов’язали о 10 годині ранку провести в своїх містах урочисте підняття державного прапора під звуки національного гімну.

Настало 16 лютого. Війна не почалася. До завершення Олімпіади ще 4 дні, боротьба за медалі в самому розпалі. Але кожен наступний день вказує на те, що ситуація стає все більш загрозливою. 17-18 лютого на окупованій частині Донбасу інсценували кілька обстрілів з боку української армії, які начебто підтверджують факт порушення перемир’я. Відеофіксація “українських обстрілів” носила чисто формальний характер. Наприклад, один з відеороликів, начебто знятий 18 лютого під час обстрілу з боку ЗСУ, мав дату створення 8 лютого — за десять днів до цього. Звук у ролику частково скопійований з іншого відео, опублікованого на YouTube ще у 2010 році.

Того ж дня, 18 лютого, окупаційні влади ДНР звинуватили Україну в вибуху автомобіля, який начебто належав начальнику донецької поліції Денису Сіненкову. Але журналісти швидко довели інсценування. На фото наслідків вибуху було показано згорілий автомобіль УАЗ старої моделі з прикріпленим номерним знаком від машини Сіненкова. Хоча всі в Донецьку знали, що начальник місцевої поліції їздив містом на новому УАЗ Патріот.

Нарешті, 21 лютого російська військова пропаганда досягла своєї кульмінації (на той час). В ефірі телебачення показали наслідки прориву українських диверсійних груп на територію Росії. Після цього через загрозу наступу ЗСУ з окупованої частини Донбасу розпочалася евакуація мирного населення в Росію.

22 лютого Володимир Путін підписав указ про визнання незалежності ДНР і ЛНР. Практично відразу з указом Рада Федерації Росії дала президенту право використання російських військ за кордоном. Того ж дня з’явилися відеозаписи, на яких показано вже офіційне введення російських військ на територію ДНР і ЛНР. Незважаючи на те, що ці українські території були окуповані Росією ще за 8 років до цього, Кремль не визнавав своєї участі в подіях на Донбасі.

Трофейні документи та російські військові карти свідчать про те, що вторгнення готувалося на 22 лютого. Однак з невідомих причин, які, швидше за все, пов’язані з формальними питаннями в Москві, наступ перенесли на 24 лютого.

>>> 37. Путін знову оголошує ультиматум. Тепер для України

Зміст

У листопаді та грудні 2021 року Володимир Путін, його дипломати та пропагандисти провели інформаційну кампанію, яка мала сформувати для російських громадян легітимне пояснення майбутнього вторгнення в Україну. Росіяни повинні були зрозуміти, що майбутня війна не є агресивною з боку Росії, а навпаки — це Росія захищається від агресії Заходу та нацистського режиму України. Ключовим елементом інформаційної кампанії Путіна став перелік вимог, які він висунув керівництву США та інших країн НАТО.

18 листопада, виступаючи в МЗС РФ Володимир Путін звинуватив Україну у “демонстративному невиконанні” Мінських домовленостей, а Францію та Німеччину в тому, що вони цьому сприяють. Також Путін вперше окреслив зміст майбутніх вимог: “Треба піднімати питання про те, щоб добиватися надання Росії серйозних довгострокових гарантій забезпечення нашої безпеки”.

1 грудня на церемонії вручення іноземними послами вірчих грамот Путін заявив, що отримання Росією від Заходу “гарантій безпеки” є першочерговим завданням російського МЗС. І що “потрібні саме правові, юридичні гарантії, оскільки західні колеги не виконали взяті на себе відповідні усні зобов’язання”.

2 грудня голова МЗС РФ Сергій Лавров у Стокгольмі висунув перші вимоги до Заходу. Спочатку він заявив, що “йде військове накачування України” і “повертається жахливий сценарій військового протистояння”. Далі Лавров перейшов до погроз: “ігнорування законних занепокоєнь Росії матиме найсерйозніші наслідки”. І хоча Росія “не хоче жодних конфліктів”, але “кожна держава має право обирати способи забезпечення своїх законних інтересів у сфері безпеки”.

10 грудня МЗС Росії опублікувало прес-реліз з пропозицією скасувати рішення Бухарестського саміту НАТО 2008 року про те, що “Україна і Грузія стануть членами НАТО”.

15 грудня Путін передав помічниці держсекретаря США Карен Донфрід пропозиції про “гарантії безпеки”, які Росія хоче отримати від Вашингтона. Через два дні, 17 грудня МЗС РФ на своєму сайті опублікувало проект майбутнього документа під назвою “Договір між Російською Федерацією та Сполученими Штатами Америки про гарантії безпеки”.

Майбутній документ мав ультимативний характер. Зокрема, на адресу США було висунуто вимогу відмовитися від створення військових баз у країнах колишнього СРСР та припинити будь-яке військове співробітництво з ними. Крім того, Сполучені Штати повинні були не тільки відмовитися від подальшого розширення НАТО на схід, але й вивести всі свої збройні сили з території країн, які стали членами НАТО після 1997 року. У цей список входили не тільки країни Балтії, але й майже вся Східна Європа, включно з Польщею, Чехією та Угорщиною.

Звичайно, текст ультиматуму спеціально містив умови, які було неможливо виконати. Путін готувався швидко захопити Київ, і цей документ був потрібен лише для того, щоб мати причину для початку війни.

>>> 36. Казахстан, Олімпіада та casus belli

Зміст

У березні 2021 року американська розвідка помітила масштабне розгортання російських військ поблизу кордонів України, чисельністю до 120 тисяч осіб. За словами речника Міністерства оборони США Джона Кірбі, це була найбільша концентрація російських військових поблизу України з 2014 року. Несподівана активність росіян змусила Європейське Командування Збройних сил США (EUCOM) наприкінці березня 2021 року змінити рівень оцінки ситуації між Україною та Росією з “можливої кризи” на “потенційну кризу, яка може статися в найближчому майбутньому”.

13 квітня 2021 року міністр оборони Росії Сергій Шойгу вперше визнав переміщення військ до кордонів України. Він заявив, що з метою перевірки бойової готовності після зимового періоду підготовки до західних кордонів РФ були додатково перекинуті дві загальновійськові армії та три з’єднання повітряно-десантних військ.

Згідно з аналізом українського Національного інституту стратегічних досліджень, який опубліковано ще у вересні 2021 року, весняна активність Збройних сил РФ поблизу кордонів України пояснювалася тим, що вони відпрацьовували можливість раптового удару для блокування доступу України до Чорного моря. Або, принаймні, готувались до реалізації плану з оточення українських військ на сході України. Для цього російська армія мала вдарити з двох боків: з північного кордону та Криму.

На думку експертів, Путін вирішив провести масштабні маневри не тільки для тренування своєї армії, але й для передачі новому президенту Байдену сигналу про бажання провести переговори. Він цього досяг: наприкінці травня 2021 року президенти Росії та США домовилися зустрітися в Женеві. Переговори пройшли 16 червня, джерела в Білому Домі назвали їх “конструктивними”.

За інформацією The Washington Post, перший тривожний дзвінок пролунав через місяць після зустрічі в Женеві: у липні 2021 року, коли на офіційному сайті Кремля опубліковали статтю Путіна “Про історичну єдність росіян і українців”. Здебільшого зміст цього есе складався з короткої інтерпретації історії та оцінки взаємовідносин між Росією та Україною. Проте згодом у тексті з’явилося повідомлення про те, що радянські лідери передали Україні території, історично їй не належні, і тому Росія фактично була пограбована. Наприкінці статті Путін почав відкрито погрожувати: “Ми ніколи не допустимо, щоб наші історичні території використовували проти Росії. А тим, хто здійснить таку спробу, хочу сказати, що таким чином вони зруйнують свою країну”.

Американським аналітикам дуже не сподобався тон автора цієї статті, тому розвідка активізувала роботу в Росії. Її результатом став висновок, що Росія все ж таки готується до повномасштабної війни з Україною. Президент Байден був проінформований про плани Путіна в жовтні 2021 року.

Зеленський отримав першу інформацію про те, що Путін готується напасти на Україну через кілька тижнів після того, як це стало відомо Байдену. Державний секретар США Ентоні Блінкен повідомив президенту України про наміри Кремля під час особистої зустрічі на конференції з питань зміни клімату в Глазго. Це сталося на початку листопада 2021 року.

Менш ніж за два тижні після зустрічі в Глазго до Вашингтону приїхали міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба і глава Офісу президента України Андрій Єрмак. Як згадує Кулеба, в Державному департаменті США неназваний високопосадовець зустрів їх з чашкою кави і посмішкою.

“Хлопці, копайте окопи” − почав чиновник. “Коли ми усміхнулися у відповідь, – розповідає Кулеба, – чиновник сказав: “Я серйозно. Починайте копати окопи… Вас атакують. Буде великий напад, і ви повинні до нього підготуватися”.

За версією Кулеби, вони з Єрмаком попросили деталі, але “їх не було”. Пізніше міністр закордонних справ України навіть заявив, що американці не передавали їм конкретні дані розвідки “аж до останніх 4-5 днів до початку вторгнення”.

Це твердження Кулеби слід сприймати з великим скепсисом, оскільки ще на початку грудня 2021 року, за три місяці до вторгнення, план Путіна був викладений на сайті німецького видання Bild і його активно обговорювали не тільки експерти, але й журналісти та блогери.

Якщо порівняти карту ймовірного наступу російських військ, опубліковану 4 грудня в Bild, та реальні напрямки вторгнення в Україну, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, то вони майже однакові. Підтвердились і спроби оточити Київ з двох боків, зокрема з боку Білорусі, і напад з Криму, і удар у бік Харкова, і напад з окупованої частини Луганської області, і удар на Волноваху. Єдина відмінність обох планів – це відсутність морського десанту в Одесу. Росіяни так і не наважилися на таку складну та ризиковану операцію.

Тобто, за три місяці до початку війни план Путіна вже був викладений в інтернеті. Це означає, що Офіс Зеленського з цим планом ознайомився, принаймні, у листопаді, за 4 місяці до вторгнення. Часу на підготовку було достатньо. Але нічого зроблено не було.

А що ж Путін та американці? Було б помилкою вважати, що адміністрація президента Байдена просто дивилася, як Росія готується напасти на Україну. Наприкінці жовтня 2021 року Білий дім запросив зустріч директора ЦРУ Вільяма Бернса з Путіним.

2 листопада Бернс прилетів до Москви, і його провели в кремлівський офіс Юрія Ушакова, радника Путіна з зовнішньої політики та колишнього посла у США. Російський президент відмовився від особистої зустрічі та вирішив поговорити з директором ЦРУ по телефону.

На початку господар Кремля поскаржився на розширення НАТО, загрозу безпеки Росії та нелегітимне керівництво в Україні. “Він дуже зневажливо відгукнувся про президента Зеленського як політичного лідера”, – згадує Бернс.

Після прослуховування короткої лекції Путіна Бернс передав йому послання Білого Дому: “Сполучені Штати знають, що ви задумали, і якщо ви вторгнетеся в Україну, ви заплатите величезну ціну”. Також він залишив лист від Байдена, в якому той підтвердив вкрай негативні для Росії наслідки будь-якого нападу на Україну.

У розмові з Бернсом Путін не заперечував правдивість розвідувальних даних, що вказують на підготовку російського вторгнення в Україну. На думку директора ЦРУ, тоді Путін ще не прийняв незворотного рішення про початок війни, але його апетит до ризику зріс.

Як американці дізналися про рішення Путіна розпочати війну? Наприкінці 2023 року серед російських військових блогерів розповсюдилася цікава інформація. Виявилося, що командувач Повітряно-десантними військами Росії, генерал Михайло Теплінський, з жовтня 2021 по січень 2022 року активно продавав акції російських компаній. З цього можна припустити, що в жовтні або навіть у вересні 2021 року Путін повідомив вищих російських генералів про неминучість війни з Україною. Очевидно, на цьому етапі, коли інформацію про майбутню війну знали, як мінімум, 10-20 осіб, від когось з них стався витік, який потрапив до американської розвідки.

>>> 35. Ультиматум Кремля

Зміст