Вбивство російськими солдатами понад 1000 мирних жителів Київської області, з яких близько 500 жили в маленькому місті Буча, шокувало весь світ. Особливістю цієї різанини було те, що вбивства не сталися одномоментно. Російські військові вбивали мирних українців кілька тижнів березня 2022 року. Більшість жертв були застрелені, десятки людей перед смертю піддавалися тортурам, зафіксовані випадки зґвалтувань.
Досі немає однозначної думки щодо причин цього насильства та яка була позиція російських командирів щодо дій своїх підлеглих. Відомо лише одне: офіцери не тільки не перешкоджали немотивованому насильству проти мирних жителів Бучі, але й самі скоювали вбивства.
У російської пропаганди та політики Кремля щодо українського питання є одна особливість. Вона передбачає, що російськомовне населення Донбасу є етнічними росіянами, а україномовне населення нібито вороже до Росії. Очевидно, це вплинуло на мотивацію дій російських військових проти місцевих жителів. Крім того, окупанти були роздратовані тим, що за кілька днів до окупації Бучі українські війська розгромили кілька російських військових колон. Одна з них була спалена на підступах до Ірпеня, інша — у самій Бучі, на вулиці Вокзальній. Не слід виключати версію, що вбивства в Бучі здійснені за наказом придушити будь-який опір місцевого населення, незважаючи на втрати серед цивільних осіб.
Масові вбивства чоловіків, жінок і дітей у Київській області слід розділити на кілька груп:
- Хаотичний розстріл випадкових громадян, які на автомобілях або велосипедах проїжджали або йшли пішки в зоні видимості російських військових. До цієї групи відносяться не тільки вбиті на вулицях Бучі, а й ті, хто намагався евакуюватися в безпечні райони. Жертвами цих злочинів стали десятки автомобілістів, більшість з яких вбиті на Житомирській трасі. Вони намагалися виїхати з Києва на захід України, але не знали, що вздовж траси М-03 стоять російські війська. Ще не менше десяти цивільних були розстріляні на Варшавській трасі поблизу Ворзеля. Росіяни усвідомлювали, що вчиняють злочини: після вбивств вони спалювали автомобілі та тіла, щоб приховати сліди вбивств.
- Немотивовані вбивства мирних людей. До цієї категорії належать випадки, коли російські військові вбивали чоловіків, жінок та навіть підлітків під час обшуку їхніх будинків або при спробі вийти зі свого будинку на вулицю. Існують численні свідчення очевидців, коли мешканців Бучі вбивали лише за те, що вони виходили з дому за продуктами або дровами. Деякі з них загинули від рук снайперів, які таким чином розважались або вдосконалювали свої навички.
- Вбивства мирних громадян, переважно чоловіків, за підозрою в проукраїнській позиції. Вже 4 березня, майже відразу після початку окупації Бучі, російські військові приступили до пошуку громадян за заздалегідь підготовленими списками. Вони перевіряли кожен будинок і проводили фільтрацію, шукаючи колишніх військовослужбовців української армії та цивільних осіб, які підтримували ЗСУ. Знайдених страчували, багатьох жертв перед вбивством піддавали тортурам. Росіяни вбивали будь-кого, хто здавався їм підозрілим. Наприклад, жителя Бучі Павла Власенка затримали за те, що він носив штани в стилі мілітарі, які належали його сину – звичайному охоронцю. Коли тіло вбитого Власенка пізніше знайшли, на ньому були сліди опіків. 12 березня вистрілом у голову був убитий ще один житель Бучі – Ілля Навальний. Він не належав до українських військових або місцевих політичних активістів. Росіянам просто не сподобалося його прізвище, бо воно було таке саме, як у давнього ворога Путіна Олексія Навального.
- Вбивства, скоєні під час мародерства або після зґвалтувань. Відомо принаймні про двох жінок, які були вбиті після зґвалтування російськими солдатами в Бучі. Всього, за даними української прокуратури, станом на кінець 2022 року зафіксовано 62 випадки зґвалтувань, скоєних окупантами.
8 серпня 2022 року офіційні українські влади опублікували кількість загиблих серед мирного населення у місті Буча: 458 тіл (419 зі слідами стрільби, тортур або насильницьких травм) і 39 тіл, ймовірно, померлих під час окупації з природних причин. З них 366 були чоловіками, 86 жінками. Стать п’ятьох загиблих не ідентифіковано через поганий стан залишків тіл. Дев’ять були дітьми. 50 тіл залишаються невпізнаними разом з частинами тіл і попелом.
Крім Бучі, вбивства мирного населення під час окупації були зафіксовані в інших населених пунктах Київської області. Наприклад, у маленькому місті Бородянка під час окупації загинули 162 жителі (з яких 48 знайдені під завалами будинків, зруйнованих російською авіацією) і 28 зникли безвісти. Серед убитих у Бородянці багато молодих чоловіків, застрелених у голову.
Реакція російської влади на оприлюднення інформації про масові вбивства в Бучі була передбачувано цинічною. 3 квітня 2022 року Міноборони РФ заявило, що за час перебування Бучі під контролем Збройних сил Росії жоден місцевий житель не постраждав від будь-яких насильницьких дій.
Оскільки фотографії трупів на вулицях Бучі швидко розповсюдилися по сайтах світових ЗМІ, через деякий час, замість тотального заперечення Кремль був змушений представити нову версію подій. 12 квітня Володимир Путін заявив, що всі зображення та відеозаписи нібито загиблих у Бучі є фейком, “інсценуванням Заходу”. Паралельно прокремлівські ЗМІ вигадали ще одну версію: газета “Комсомольская правда” написала, що вбивства цивільних у Бучі все ж були, але їх скоїли українські націоналісти, вже після того, як російські війська покинули місто.
Мабуть, зайвим буде говорити, що цей потік брехні повністю спростований у кількох незалежних розслідуваннях, включно з The New York Times та CNN.
Масові вбивства в Бучі та інших містах і селах Київської області показали суспільству та владі, що ця війна має за мету знищення української нації. Без сумніву, подібна Буча, тільки в тисячу разів більше, чекала й Київ у разі окупації. На щастя, завдяки героїзму Збройних сил України мешканці столиці уникнули цього.