Одна з головних проблем Зеленського полягала в тому, що він не контролював антикорупційні органи. Створене в 2015 році Національне антикорупційне бюро (НАБУ) формально мало незалежний статус і не підпорядковувалося президенту, хоча й координувало свою діяльність з Генеральною прокуратурою. Теоретично це могло загрожувати неприємностями багатьом людям з команди Зеленського. З огляду на українську специфіку, до суду така справа не дійшла б, але навіть оприлюднення в пресі звинувачення в корупції могло серйозно зашкодити кар’єрі будь-якого політика.
Цікаво, що НАБУ за часів Зеленського не проявляло особливої активності у розслідуванні корупції серед оточення президента та депутатів його фракції. Наприклад, їх зовсім не цікавила інформація про неофіційну зарплату, яку платять депутатам фракції “Слуга народу”. І їх не хвилювало, чому розкрадаються державні кошти на підрядах з будівництва та ремонту доріг.
Але якийсь результат НАБУ все ж мало показувати. Створення Антикорупційного бюро та початок його діяльності відбувалося за активної підтримки урядів США та країн Західної Європи. Очільники західних посольств почали, як мінімум, цікавитися, коли ж НАБУ почне боротьбу з топ-корупціонерами. Першим іменем у цьому списку був Ігор Коломойський.
Незважаючи на те, що між Зеленським і Коломойським існували деякі розбіжності щодо справи ПриватБанку, в усіх інших питаннях олігарх отримав від нової влади режим максимальної співпраці. Менеджмент Коломойського керував великими державними підприємствами, а його приватні компанії отримували дешеву електроенергію від державних електростанцій, яку потім перепродавали іншим підприємствам.
У перші тижні після початку війни Коломойський настільки обнаглів, що його компанія “Юнайтед Енерджі” просто вкрала у державного “Укренерго” 716 млн грн. (24 млн доларів). Це сталося в березні 2022 року, коли “Юнайтед Енерджі” купила в “Укренерго” електроенергію за пільговою ціною з відстрочкою платежу, після чого відразу продала її зі своєю націнкою, а отримані кошти (716 млн грн) вивела на рахунки закордонної компанії.
Керівництво НАБУ продовжувало обережно балансувати між Зеленським і Заходом, закриваючи очі на Коломойського, але питання ставало принциповим. Всім було зрозуміло: Коломойський — це Аль Капоне в світі української корупції, і без його арешту важко пояснити американцям, у чому ж полягають результати роботи антикорупційних органів України.
У вересні 2023 року Ігор Коломойський несподівано отримав три підозри у вчиненні злочинів: від Бюро економічної безпеки, Служби безпеки України та Офісу генерального прокурора. Олігарха підозрювали в шахрайстві, заволодінні та легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом. На цьому місці слід звернути увагу, що всі три згаданих правоохоронних органи входять у вертикаль влади, яку контролює президент.
Цікаво, що слідчі чомусь забули подати клопотання про арешт майна Коломойського, хоча в справах про шахрайство у великих розмірах це обов’язкова процедура. Після арешту олігарха помістили в ізолятор тимчасового утримання СБУ. Ця організація, на відміну від НАБУ, перебуває під повним контролем президента Зеленського.
Ще однією дивною деталлю цієї справи стало те, що Коломойський відмовився виходити на волю під заставу в розмірі 509 мільйонів гривень (14 млн доларів). На перший погляд, це рішення важко пояснити, враховуючи те, що в 2019 році Ігор Коломойський оцінив свої статки у 8 мільярдів доларів. У більшості випадків підозрювані не бажають довго затримуватись в слідчому ізоляторі і вносять заставу за першої можливості. Однак олігарх цього не зробив.
За інформацією Віталія Шабуніна, керівника громадської організації “Центр протидії корупції”, дії Коломойського і правоохоронних органів, підпорядкованих президенту, зрозуміти не так вже й складно. НАБУ і Антикорупційна прокуратура планували вручити підозру Коломойському на День Незалежності, 24 серпня. Але вирішили відкласти цю процедуру на початок вересня через відрядження керівництва антикорупційних органів у США.
Слідчі НАБУ викликали Коломойського повісткою на 7 вересня. Там йому мали вручити підозру та заарештувати. Щоб випередити НАБУ, контрольовані людьми президента слідчі СБУ і БЕБ скористалися відсутністю керівництва антикорупційних органів і самі вручили підозру. Після чого Коломойський був закритий в ізоляторі СБУ.
Сенс усього цього полягав у тому, щоб захистити Коломойського від ведення його справи слідчими неконтрольованого НАБУ, а також для того, щоб олігарха не утримували під вартою в звичайному ізоляторі. Крім того, слідчі СБУ і БЕБ тепер могли вилучати важливі для НАБУ докази або навпаки ініціювати ознайомлення з матеріалами справи НАБУ через тимчасові доступи.
Головний ризик для Коломойського полягав у тому, що його могли видати в США за звинуваченням у відмиванні грошей. Кількома місяцями раніше Зеленський необачно позбавив свого колишнього бізнес-партнера українського громадянства, щоб викреслити з майбутнього реєстру олігархів. Тому на момент арешту Коломойський формально вважався іноземним громадянином. За рішенням суду його могли видати іншій державі. Але поки Коломойський перебуває в ізоляторі СБУ, він у повній безпеці.
У випадку, якщо Ігор Коломойський внесе заставу і вийде на волю, його можуть арештувати вже по іншому звинуваченню, оскільки в багаторічній діяльності олігарха чимало інших сумнівних епізодів. І цей арешт може бути ініційований вже не СБУ, а НАБУ.
Станом на липень 2024 року Ігор Коломойський перебуває в слідчому ізоляторі СБУ і вносити заставу не збирається.