Ще в 2019 році багато людей помітили дивну поведінку нового президента стосовно великого бізнесу. Зеленський грізно насуплював брови при згадці про можливі порушення з боку іноземних інвесторів і дивним чином нічого не помічав, коли в тому ж звинувачували українських олігархів.
Наприклад, проблема екології. Мешканці багатьох промислових міст України давно скаржилися на шкідливі викиди металургійних заводів. Як правило, на цих заводах встановлено застаріле радянське обладнання. До того ж, у часи СРСР, коли будувалися ці підприємства, норми викидів шкідливих речовин у атмосферу були набагато вищі, ніж зараз. Звісно, нові власники заводів могли б встановити сучасні системи фільтрації, які б зменшили шкідливі викиди в атмосферу, але вони не дуже бажали витрачати на це десятки мільйонів доларів.
20 липня 2019 року Служба безпеки України прийшла з обшуками на найбільше металургійне підприємство країни “АрселорМіттал Кривий Ріг”. Обшуки почалися через тиждень після того, як Володимир Зеленський піддав критиці керівництво цього заводу за завдання шкоди екології.
Кілька слів про історію цього металургійного гіганта. В останній рік президентства Кучми, коли цей завод ще називався “Криворіжсталь” і знаходився у власності держави, його вирішили приватизувати. Умови аукціону склали таким чином, щоб ніхто з конкурентів не міг брати участь у торгах. Покупцем став консорціум “Інвестиційно-металургійний союз” (засновники: зять президента Кучми Віктор Пінчук та донецький олігарх Рінат Ахметов). Ціна, яку вони заплатили за завод, склала 800 млн. доларів. Це набагато менше, ніж він коштував насправді.
Через півроку після приватизації почалася “Помаранчева революція” і президентом став лідер опозиції Віктор Ющенко. Оскільки приватизація “Криворіжсталі” проходила з явними порушеннями, її швидко скасували. Пінчук та Ахметов особливо не протестували, бо боялися масової реприватизації. Вони зібрали свій статок, купуючи за десятки мільйонів доларів державні заводи, які насправді коштували мільярди. Тому вони погодились віддати “Криворіжсталь” і не оскаржували це рішення в судах у надії, що всі інші заводи у них не відберуть.
Новий приватизаційний аукціон провели прозоро, в прямому ефірі телебачення, вперше за всю історію приватизації в Україні. На ньому переміг індійський мільярдер Лакшмі Міттал, який запропонував за “Криворіжсталь” 4,8 мільярда доларів. З 2005 року новий власник вклав у модернізацію підприємства ще близько 4,4 млрд. доларів.
Але повернемося в 2019 рік. 17 липня, крім обшуків СБУ, було порушено кримінальну справу проти підприємства за статтею 441 Кримінального кодексу − “екоцид”. Вона передбачає позбавлення волі строком від 8 до 15 років. Одночасно Зеленський прямим текстом натякнув власнику заводу про необхідність виділення фінансової допомоги постраждалим від шкідливих викидів.
8 серпня топ-менеджери “ArcelorMittal Кривий Ріг” зустрілись з президентом. За підсумками розмови були досягнуті домовленості: представники заводу пообіцяли побудувати в Кривому Розі онкологічний центр за 400 млн. гривень і збільшити інвестиції в сферу захисту навколишнього середовища. Після зустрічі кримінальну справу про екоцид одразу закрили.
Те, що ця історія трохи пахне рекетом, це лише один бік справи. Принциповість Зеленського була б похвальна, якби він з такою ж енергією займався екологічними проблемами інших міст. Кривий Ріг займав лише четверте місце у рейтингу українських міст з найбруднішим повітрям. Ситуація в Маріуполі, Кам’янському і Дніпрі ще гірша. Але там повітря забруднюють заводи місцевих олігархів: Ахметова, Коломойського, Пінчука і Ярославського. До них у Зеленського чомусь так і не виникли претензії, і кримінальні справи за статтею “екоцид” проти цих підприємств не порушувалися. Можливо, якби Лакшмі Міттал володів в Україні не лише металургійним заводом, а й телеканалом, то у нього теж не було б таких проблем.
Схема співпраці Зеленського і олігархів була дуже простою. Коломойський, Пінчук і Ахметов отримували за пільговими цінами електроенергію від державних електростанцій. Хто на цьому втрачав? Перш за все, державна компанія “Енергоатом”, яка керує атомними електростанціями. Також державні гідроелектростанції і “Центренерго”. Хто вигравав і збільшував свої доходи? Олігархи та їхні металургійні заводи.
Ще один приклад корупційного лобіювання інтересів олігархів можна навести в справі списання боргів газовим компаніям. 14 липня 2021 року парламент, контрольований Зеленським, ухвалив закон про “врегулювання” заборгованості суб’єктів ринку природного газу. Цей закон дозволив приватним компаніям з розподілу газу списати борги перед державою на суму 58 млрд гривень (приблизно 2,2 млрд. доларів). За дивним збігом обставин, 70% цих компаній належали олігарху і власнику телеканалу “Інтер” Дмитру Фірташу. Якщо ви пам’ятаєте, саме на телеканалі “Інтер” Володимир Зеленський колись займав посаду генерального продюсера.
Що цікаво, подібний закон про списання боргів нафтогазовим компаніям ухвалили за президента Януковича, за 10 років до зазначених подій. Тоді, у травні 2011 року, парламент, на той час контрольований Партією регіонів, прийняв закон “Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ і електричну енергію”. Завдяки цьому документу держава пробачила борги підприємствам паливно-енергетичного комплексу на суму більше 24 млрд. грн. За тодішнім курсом це становило майже 3 млрд доларів. Приблизно 1 мільярд доларів (7,4 млрд гривень) держава недоотримала через списання боргів газовим компаніям, більшість з яких контролював Фірташ.
Зеленський, який на словах зображає себе борцем з олігархами та корупцією, прийшовши до влади, почав працювати за старими перевіреними схемами Януковича. Державні гроші віддавали олігархам. У відповідь олігархічні телеканали демонстрували повну лояльність до діючої влади. В результаті найбільше втрачав державний бюджет, тобто звичайні громадяни: працівники бюджетної сфери та пенсіонери, для яких у українському бюджеті чомусь завжди не вистачало грошей.