Виборча кампанія Володимира Зеленського розпочалася задовго до реєстрації кандидатом у президенти. У 2015 році телеканал Коломойського “1+1” розпочинає кампанію дискредитації влади. На відміну від часів Януковича, при якому погані новини журналісти пояснювали об’єктивними обставинами або помилками місцевих чиновників, тепер проблеми країни все частіше пов’язували з помилками або поганою роботою центральної влади: уряду, депутатів та президента.
Важливу роль у дискредитації головного конкурента Зеленського відіграло розважальне шоу “Вечірній квартал”. Воно виходило в ефір ввечері кожної суботи і завжди мало високі рейтинги. Перед виборами президента у 2019 році прем’єрні покази “Вечірнього кварталу” дивилися 17,5% української телеаудиторії, кілька мільйонів глядачів.
Цікаво порівняти, як шоу Зеленського пародіювало президентів Януковича та Порошенка в часи, коли вони обидва обіймали вищу посаду в країні. Януковича у виконанні коміків “Вечірнього кварталу” показували переважно як малоосвічену людину “з народу”, який іноді погано читає або чогось не знає. В той час як Порошенка зображували алкоголіком та корупціонером. Різницю зрозуміти не так уже й складно. Якщо малограмотна людина може викликати симпатію у глядачів, то корупціонер, який краде народні гроші, викликає лише негативні емоції.
Паралельно з дискредитацією Порошенка, яка на “1+1” тривала майже до дня виборів, політтехнологи почали піар-кампанію Зеленського як майбутнього кандидата. Ключову роль тут відіграв телесеріал “Слуга народу”. Володимир Зеленський зіграв у ньому чесного та бідного вчителя історії, який їздить на велосипеді та зрештою стає президентом України.
У всіх інших країнах подібний серіал міг так і залишитися звичайним популярним телепродуктом, як, наприклад, “Гра престолів”, “Ходячі мерці” або будь-який інший. Але тут слід врахувати особливість українського медіаринку. Станом на 2017 рік, очевидно, вже існував консенсус олігархів, які погодилися з пропозицією Коломойського просувати на пост президента телевізійного коміка Зеленського. Тому замість того, щоб залишити його в сфері естрадної сатири, журналісти олігархічних каналів поспіхом почали обговорювати політичне майбутнє Володимира Зеленського. Цією технологією суспільство підігрівали до неминучості того, що комік обов’язково переможе на найближчих виборах.
Якщо змоделювати подібну ситуацію на прикладі США, просто уявіть, що три загальнонаціональні канали (NBC, CBS і ABC) півтора роки регулярно обговорюють можливість балотування Каньє Веста на пост президента. Вони не критикують співака за його некомпетентність та скандальні висловлювання. Навпаки: вони формують у виборців думку, що тільки Каньє може врятувати Америку з кризи. І, врешті, Каньє Вест перемагає на виборах.
Офіційна реєстрація Володимира Зеленського кандидатом у президенти відбулася 21 січня 2019 року. З цього моменту розпочався новий етап його кампанії: два місяці нестримного популізму та відвертої брехні. За звичною популістською традицією комік позиціонував себе несистемним кандидатом, який піднявся проти корумпованих старих політиків. У нього не було чіткої виборчої програми. Був лише набір розмитих тез, який можна описати як “за все хороше та проти всього поганого”.
Що обіцяв Зеленський? Наприклад, у своїй програмі він гарантував, що “у молодої сім’ї буде лише одна турбота — вибрати квартиру у місті або заміський будинок”, що в Україні “стрілятимуть лише феєрверки на весіллях та днях народження”, що в майбутньому не буде оголошень “Робота в Польщі”, а в Польщі з’являться оголошення “Робота в Україні”.
Також Зеленський обіцяв широке застосування народних референдумів для прийняття законів, зниження комунальних тарифів для малозабезпечених і нульову толерантність до корупції на всіх рівнях. Він запевняв, що “йде у владу лише на один термін”. Чого в програмі не було, так це пояснень, з яких фінансових джерел будуть реалізовуватися всі ці обіцянки.
Апогей брехні від Зеленського можна було побачити на його передвиборчих білбордах. На одному з них опублікували геніальну і просту фразу: “Кінець епохи бідності 21 квітня 2019 року”. На іншому: “Здай корупціонера — отримай 10%”. Зрозуміло, що все це були порожні слова. Ніякого кінця епохи бідності після перемоги Зеленського українці так і не побачили. І жодного випадку, коли хтось отримав 10% конфіскованого майна корупціонера, також ніколи не було.
У своїх небагатьох відшліфованих інтерв’ю з попередньо узгодженими запитаннями Володимир Зеленський представив виборцям максимально ідеалістичну картину майбутнього. Війну на Донбасі він обов’язково завершить, бо для цього достатньо просто перестати стріляти. І взагалі, війна триває лише тому, що вона вигідна Петру Порошенку.
Також він пообіцяв обов’язково продати всі президентські літаки, не перекривати дороги своїм кортежем і передати державні резиденції для дитячих літніх таборів. Усі ці обіцянки так і не здійснились. Після перемоги Зеленського відразу з’ясувалося, що президентські літаки потрібні, бо глава держави не може запізнюватися. З тієї ж причини перед проїздом кортежа президента продовжували перекривати вулиці. Передача офіційних резиденцій дітям відбулася частково — у цих заміських будинках дійсно живуть і відпочивають діти, але це діти Зеленського.
Для тих, хто все ж сумнівався в компетентності коміка, підготували гасло “гірше не буде”. Вперше цей вислів у контексті майбутніх виборів президента пролунав у липні 2018 року зі сцени “Вечірнього кварталу”. Саме так головний та багаторічний сценарист цього колективу, росіянин Валерій Жидков, закликав українців не боятись голосувати за комедіанта. Через півроку, 18 лютого 2019 року, ця обіцянка прозвучала вже від самого Зеленського, під час телеінтерв’ю в Одесі. Після успіху на виборах, 7 травня 2019 року, те саме висловлювання про те, що “гірше не буде” повторив вже й Ігор Коломойський, в інтерв’ю Bihus Info. Він навіть відверто додав, що президентство Володимира Зеленського — це експеримент над країною.
Виборчу кампанію майбутнього президента-коміка можна розділити на три етапи:
- Дискредитація головного конкурента на виборах.
- Створення ілюзії навколо своєї особи за допомогою телевізійного серіалу “Слуга народу” і сприятливої атмосфери олігархічних ЗМІ.
- Роздача популістських обіцянок без пояснень, як їх можна реалізувати.
Особливістю президентської кампанії Зеленського було те, що його завжди охороняли від несподіваних запитань. Він відмовився виступати на політичних ток-шоу та брати участь в дебатах у традиційному форматі. З дня реєстрації кандидатом до дня голосування Зеленський дав лише кілька інтерв’ю лояльним журналістам. Ніхто, навіть іноземні кореспонденти, не міг задати йому питання, яке могло б скомпрометувати або показати Зеленського у невигідному світлі.
Українці обирали не політика. Для них була створена нереальна для будь-якої демократичної країни ілюзія, в якій виборці обирають президентом своєї країни улюбленого телегероя.