Можна з упевненістю стверджувати, що вже у 2016 році Коломойський почав готувати Зеленського до виборів президента. А перші ідеї з цього приводу у нього з’явилися ще у 2015 році, коли рейтинги першого сезону телесеріалу “Слуга народу” показали, що українці дуже добре сприймають казку про чесного вчителя історії, який став президентом.
Але чому саме Зеленський? З точки зору політтехнологів це дуже ризикований кандидат. Він некомпетентний, у нього немає досвіду роботи в органах влади, він ніколи не обіймав виборну посаду. Крім того, в своїх шоу він використовував саркастичні жарти стосовно України як держави та висміював українців. Наприклад, у вересні 2016 року під час виступу в Юрмалі (Латвія) Зеленський порівняв Україну з акторкою з німецьких фільмів для дорослих, “готовою прийняти в будь-якій кількості з будь-якої сторони”.
Варто зауважити, що майже всі жарти, у яких Володимир Зеленський на сцені висміював українців, одягаючи при цьому їхні національні вбрання, були написані етнічним росіянином Валерієм Жидковим. Уродженець російського Тамбова, який переїхав до Києва у 2003 році, пізніше став сам коментувати українську політику, висловлюючись проти вступу України до НАТО та Євросоюзу. А через пару років Жидков став радником голови Служби безпеки України. Сталося це після того, як новий глава держави Зеленський призначив свого друга дитинства Івана Баканова головою СБУ. З Бакановим майбутній президент у шкільні роки жив в одному під’їзді багатоквартирного будинку.
Враховуючи все це, у нормальному демократичному суспільстві Володимир Зеленський ніколи б не став кандидатом у президенти. Він був би дискваліфікований ще після скандалу в Юрмалі. Але в Україні формуванням громадської думки займалися телеканали олігархів. Журналісти, які працюють на цих телеканалах, дуже добре відчувають настрої свого роботодавця. Тому критики Зеленського на телебаченні просто не було, вона не доходила до виборців.
Соціальні мережі в Україні мали обмежену аудиторію. Гнівні пости з критикою Зеленського читають тисячі або в кращому випадку десятки тисяч українців. В той час як загальнонаціональні телеканали охоплювали своїм мовленням мільйонну аудиторію. І, що дуже важливо, вони впливали на соціальні групи, до яких критичні пости у Facebook та Twitter просто не діставали: пенсіонерів та домогосподарок.
З логічної точки зору, Зеленський був дуже проблемним кандидатом у президенти. Якщо Коломойський хотів помститися Порошенку, він мав би обрати більш досвідченого претендента, якого було б легше продати виборцям як реальну альтернативу чинному президенту. Однак олігарх був настільки впевнений у своїх силах, що поставив на те, що скандальний комедіант стане президентом країни. Хоча, цілком можливо, у нього просто не було більш підходящого кандидата, якому можна було б довірити таку делікатну роботу з повалення ненависного Порошенка та захисту власних бізнес-інтересів.
Про рівень комунікації між олігархом та Зеленським говорить той факт, що, за даними журналістів-розслідувачів проекту “Схеми”, з лютого 2017 по кінець 2018 року комік не менше 13 разів літав на приватних літаках до Женеви та Тель-Авіва, де тоді проживав Коломойський. У кожній другій поїздці його супроводжував юрист олігарха Андрій Богдан, який пізніше став головою Офісу президента. У грудні 2018 року в одній з поїздок до них приєднався голова партії “Слуга народу” Іван Баканов, майбутній голова СБУ. Іноді Зеленського супроводжували бізнес-партнери олігарха: Геннадій Боголюбов, брати Ігор і Григорій Суркіси, Тимур Міндіч.
Вибір Коломойського, швидше за все, був емоційним. Він просто симпатизував Зеленському. Можливо, до певної міри на цей вибір вплинув і фактор національності. Зеленський та Коломойський обидва євреї, так само як і власники двох інших загальнонаціональних телеканалів: Віктор Пінчук і Дмитро Фірташ. Під час виборчої кампанії всі три телеканали (1+1, ICTV і Інтер) у своїх новинах позитивно освітлювали все, що пов’язано з Зеленським. Жодної критики на адресу коміка. Жодної згадки про його некомпетентність і популістські обіцянки.
З точки зору середньостатистичного українця національність Володимира Зеленського була скоріше мінусом, ніж плюсом. Протягом століть між українцями і євреями були досить складні відносини. І антисемітизм на побутовому рівні в Україні все ще досить поширений. Коломойський дійсно ризикував, пропонуючи українським виборцям свого протеже. Але головна проблема Зеленського полягала зовсім не в тому, що він єврей, а в тому, що він абсолютно не відповідав вимогам тієї посади, на яку він претендував.