Популізм ніколи не призводить до економічного дива. Риторика солодких обіцянок спрямована лише на те, щоб прийти до влади. Ідеї популізму не вдосконалюють механізми роботи уряду, вони не збільшують доходи бюджету. Навпаки, ці ідеї дуже часто стають причиною нових проблем для держави та її громадян.
Країни, які зазнали нещастя опинитися під владою популістів, переносять цю хворобу відповідно до міцності своєї економіки та державних інститутів. Чим слабша і бідніша країна, тим важчі наслідки. Зазвичай, вони проявляються у вигляді високої інфляції, зростанні бідності та навіть у пригніченні громадянських свобод.
Зараз популізм не обмежується кордонами Латинської Америки та Африки. На сході Європи розташована країна, де прихід до влади некомпетентного шоумена-популіста запустив ланцюг подій, наслідком яких стала найбільша з часів Гітлера війна на континенті, сотні тисяч загиблих і мільйони біженців. Як ви вже здогадалися, мова йде про Україну та Володимира Зеленського.
Обрання коміка президентом країни стало закономірним наслідком багаторічного впливу олігархів на політику та засоби масової інформації. Але Зеленський був далеко не першою спробою великого бізнесу отримати політичні дивіденди. Сподіваюся, що ця книга допоможе вам краще зрозуміти, як олігархам вдалося перемогти системних політиків, і чому перемога популіста в черговий раз не привела до процвітання.
***
Володимир Олександрович Зеленський народився 25 січня 1978 року в місті Кривий Ріг у родині викладача Криворізького економічного інституту Олександра Семеновича та інженера Римми Володимирівни. На відміну від батька майбутнього президента, якого в місті знали переважно за його викладацькою діяльністю, дід Зеленського був досить відомим у Кривому Розі. Семен Іванович Зеленський довгий час працював заступником начальника кримінального розшуку міської міліції та вийшов на пенсію в званні полковника. За свідченням місцевих жителів, він активно брав участь у придушенні вуличних протестів 1963 року. Тоді, за офіційними даними, у Кривому Розі було вбито 4 мирних мешканця, за неофіційними — загинуло 7 людей.
Коли Володимиру Зеленському виповнилося три роки, він разом з сім’єю переїхав до Монголії, де його батько отримав роботу з налагодження електронного обладнання на гірничо-збагачувальному комбінаті у місті Ерденет. Через чотири роки Зеленські повернулися до Кривого Рогу, і Володя пішов до другого класу місцевої школи №95.
У шкільні роки Зеленський виявляв великий інтерес до театру, музики та англійської мови. Особливим його захопленням став КВН (Клуб веселых и находчивых, Клуб веселих і кмітливих, КВК) — радянське телевізійне шоу, в якому кілька команд студентів змагаються у гумористичних відповідях та показують заздалегідь підготовлені скетчі на сцені.
До певного часу комедійні шоу були лише захопленням. Своє майбутнє Володимир пов’язував з від’їздом до Ізраїлю. У 2019 році, перед виборами президента, в інтерв’ю журналісту Дмитру Гордону Зеленський розповів, що в 16-річному віці він виграв грант на безкоштовне навчання в Ізраїлі, але так і не поїхав. Батько був категорично проти від’їзду сина. Конфлікт досяг такої межі, що Володимиру довелося тікати з дому. На знак протесту він кілька днів жив у свого шкільного друга Олександра Пікалова. Але, врешті-решт, син підкорився рішенню батька, і про Ізраїль забули.
Після закінчення школи у 1995 році Володимир Зеленський вступив на юридичний факультет місцевого інституту, де працював його батько. Про навчальні досягнення майбутнього президента в роки студентства інформації дуже мало. Але мало хто ризикне стверджувати, що Володимир закінчив вуз хорошим юристом. Більшу частину свого студентського часу він витрачав не на вивчення норм кримінального чи трудового права, а на комедійні скетчі. Вже з першого курсу Зеленський почав активно виступати в КВК, а наступного року перейшов на професійний рівень. Його запросили в команду “Запоріжжя − Кривий Ріг – Транзит”, де Володимир почав з танцювальних номерів, а пізніше став одним з лідерів цього творчого колективу.
Потрапити в команду КВК такого рівня було великим успіхом. Це вже не провінційна самодіяльність у місцевому вузі. Зеленський став їздити до Москви та Сочі на телевізійні зйомки. Його регулярно, кожні три-чотири місяці, показували по російському телебаченню, яке в той час транслювалося, у тому числі, на території України. І що найголовніше, мільйони людей запам’ятали його обличчя.
У 1997 році команда “Запоріжжя − Кривий Ріг − Транзит” досягла фіналу Вищої ліги КВК і розділила перше місце з командою “Нові вірмени”. Після такого успіху Зеленський зробив ризиковане, але вірне рішення. Він пішов з запорізької команди та заснував власну команду КВК. Її назвали “95-й квартал”, на честь району Кривого Рогу, де Володимир ходив до школи.
Оскільки жарти Зеленського подобалися глядачам, незмінний ведучий КВК Олександр Масляков дозволив новій команді виступати одразу у Вищій лізі, без необхідності витрачати зайвий рік на перемогу в регіональних іграх.
Володимир Зеленський не помилився. Його харизма почала приносити прибуток. З 1998 по 2003 рік учасники “95-го кварталу” більшу частину часу проводили в Москві, де проходив запис шоу для телебачення, або на гастролях у різних містах Росії, України та інших країн колишнього СРСР.
У 2003 році Масляков запропонував Зеленському залишитися в Москві на посаді автора та редактора телепрограми. Майбутній президент подумав і зробив, мабуть, наймудріше рішення у своєму житті: він відмовився від спокусливої пропозиції та покинув КВК. Його обличчя та жарти знали десятки мільйонів людей. Перспектива залишатися найманим працівником та віддавати левову частку доходу Маслякову не надто приваблювала. Зеленський був впевнений, що зможе монетизувати свою популярність без чужої допомоги.
Після розриву з КВК команда “95-й квартал” переїхала до Києва, де Зеленський підписав контракт з телеканалом “1+1”, який на той час належав Олександру Роднянському та його двоюрідному братові, громадянину Німеччини Борису Фуксману. Умови договору передбачали, що “95-й квартал” зробить серію концертів, до яких увійдуть кращі комедійні скетчі, а телеканал покаже їх у прайм-тайм. На щастя, рейтинги програми виявилися високими, і керівництво “1+1” запропонувало Зеленському співпрацю на постійній основі.
У 2004 році команда “95-й квартал” брала участь у передвиборчій агітації на підтримку кандидата в президенти України Віктора Януковича. Як виявилося, цей факт негативно вплинув на подальше співробітництво між Зеленським і телеканалом “1+1”. Справа в тому, що під час другого туру виборів сталися масові фальсифікації на користь Януковича. Це призвело до так званої “Помаранчевої революції”. Наступного дня після оголошення результатів виборів вулиці Києва заблокували сотні тисяч протестувальників з усієї України. Після двох тижнів вуличного протистояння Верховний суд скасував результати другого туру. За підсумками додаткового третього туру виборів президентом України став лідер демократичної опозиції Віктор Ющенко.
Власник телеканалу Роднянський трохи перестарався з підтримкою Януковича, і це ледь не зіпсувало телевізійну кар’єру Зеленського. Під час передвиборчої кампанії телеканал “1+1” брав активну участь у дискредитації Ющенка. Це відображалося не тільки в сюжетах новин, але й у недільній аналітичній програмі В’ячеслава Піховшека “Епіцентр”. А в будні дні, після вечірнього випуску новин ТСН, починалася справжня п’ятихвилинка ненависті: коротка телепрограма “Проте”, під час якої Дмитро Корчинський і Дмитро Джангіров по черзі переконували глядачів, чому перемога Ющенка — це погано, а перемога Януковича принесе українцям тільки користь.
Початок революції сильно налякав Роднянського і Фуксмана. Вони багато поставили на перемогу Януковича і тепер серйозно боялися втратити ліцензію на мовлення. І ось 25 листопада 2004 року під тиском вуличних ходів і мітингів Верховний суд України видав заборону Центральній виборчій комісії публікувати результати другого туру виборів. Це була перемога опозиції. Тепер усі розуміли, що наступним рішенням Верховний суд скасує результати та призначить повторне голосування.
Новина з будівлі Верховного суду призвела до дивовижної трансформації української телевізійної журналістики. Вже через кілька годин після рішення суду про заборону публікації результатів виборів колектив телеканалу 1+1 на чолі з Роднянським раптово прозрів і повстав проти цензури. Перед вечірнім випуском новин 25 листопада журналісти разом з керівництвом телеканалу випустили заяву та відеоролик про необхідність дотримання неупередженості та журналістських стандартів.
Як це відобразилось на співпраці з компанією Володимира Зеленського? Дуже просто. Щоб запевнити нового президента в своїй відданості ідеалам демократії, керівництво “1+1” закрило всі програми з Зеленським і його “95 кварталом”. Адже молодий комік не тільки брав участь в агітації за Януковича, але й дозволяв собі злі жарти про лідерів опозиції. Очевидно, Роднянський боявся помсти з боку нової влади, тому перестрахувався і вигнав з телеканалу не тільки Піховшека, Джангірова і Корчинського, але і Зеленського.
Наступні місяці показали, що страхи керівництва “1+1” були перебільшені. Президент Ющенко не збирався закривати телеканал, який перед виборами мазав його брудом. І ніяких проблем з ліцензією на мовлення у них не виникло. Як наслідок, у майбутньому непокаране зло повернулося. Через 15 років після подій 2004 року телеканал “1+1” знову використав свій вплив на аудиторію для поширення чорного піару, тепер вже проти президента Порошенка. Наприклад, у березні 2019 року в програмі “Українські сенсації” на каналі “1+1” стверджували, що Порошенко в молодості вбив свого брата. Хоча це була відверта брехня, редакторів телеканалу це ніяк не бентежило.
Після припинення співпраці з “1+1” Зеленський перейшов на інший загальнонаціональний телеканал – “Інтер”. Там майбутній президент не тільки жартував зі сцени, але й запустив кулінарне шоу зі своєю участю “Містер Кук”. Також його обличчя можна було побачити в пригодницькому телешоу “Форт Буаяр” та кількох інших проектах.
На чолі медіакомпанії “Студія 95-й квартал” Володимир Зеленський проявив себе досить непоганим менеджером. Його гумористичні програми стабільно показували високі рейтинги, а у 2007 року він почав розширювати свій бізнес на кіновиробництво. Протягом 10 років на посаді продюсера Зеленський випустив понад 20 розважальних серіалів і 12 кінофільмів. Усі вони були зняті російською мовою і розраховані, перш за все, на ринок Росії.
У листопаді 2010 року Зеленський став генеральним продюсером телеканалу “Інтер”. На випуски новин він не впливав (цим займалися інші люди) і політикою не цікавився. Його завданням були високі рейтинги, з чим Володимир успішно справлявся. На посаді топ-менеджера телеканалу “Інтер” Зеленський пропрацював два роки. У 2012 році він разом з “Кварталом” повертається на “1+1”. Новий власник каналу, олігарх Ігор Коломойський, запропонував Зеленському більш вигідний варіант співпраці.